У селі Підгора Кобеляцького району живе і тренується спортсменка, яка у свої тринадцять років має унікальні досягнення.
Марину Шуліку без перебільшення можна назвати найперспективнішою спортсменкою Кобеляцького району. А рекорди, встановлені нею, є по-своєму унікальними. Судіть самі: у тринадцять років дівчина із маленького села Підгора встигла взяти участь у європейських та світових змаганнях найвищого рівня з армспорту, тобто, боротьби на руках. І була вона там зовсім не статистом, а всерйоз боролася за призові місця. І це при тому, що їй протистояли спортсменки на 4–5 років старші. У Туреччині на чемпіонаті Європи серед юніорів суддям через Марину навіть довелось скликати спеціальну нараду. Вони не могли одразу вирішити, чи допускати до змагань спортсменку, якій ледве виповнилося 12 років.
«У бокс не пущу — там по голові б’ють»
У сім’ї Шулік до Маринки спортом ніхто особливо не займався. Хіба що батько, Григорій, у юності підіймав гирі та штангу. Навіть норматив першого дорослого розряду виконував. «Та то давно було, зараз хіба що відра від корови та свиней тягаю», — сміється Григорій. Напевне, саме від нього Маринка унаслідувала велику природну силу і міцні та широкі кістки, котрі нині допомагають їй у армспорті.
Вперше у спортивну секцію Марина Шуліка прийшла в одинадцять років. Вирішила займатись боксом. Потім освоювала ази карате. Чомусь її одразу привабили силові чоловічі види спорту. Але довго боксувати не довелось — батько заборонив. «У боксі по голові часто б’ють, — говорить Григорій, — а вона ж дівчина, повинна гарненькою бути, без поламаного носа та вух. Та й думати головою потрібно, а не тільки шапку носити».
До Артема Письмака, тренера із армспорту, дівчина прийшла «за компанію». Там займався її приятель із Підгори Віктор Стокоз. Артем відразу звернув увагу на міцну статуру юної спортсменки. Уже на перших тренуваннях вона з легкістю борола не лише старших за себе дівчат, а й хлопців. Крім того виявилось, що у Маринки є якості, незамінні для досягнень високих результатів у спорті.
Розповідає Артем Письмак: «Вона не лише сильна фізично. Таких міцних від природи дівчат у нашій сільській місцевості достатньо. Але тільки одиниці можуть реалізувати себе у спорті. Маринка ж по-своєму унікальна. По-перше, вона надзвичайно дисциплінована на тренуваннях, ніколи не запізнюється, не має пропусків, виконує всі нормативи. Потрібно двісті разів підтягнутися на перекладині — підтягнеться двісті і ні разом менше. По-друге, вона дуже спокійна. Є спортсмени, які на тренуваннях показують відмінну боротьбу. А лиш виходять на змагання, як одразу «згорають». Мандраж у них починається. А Марина завжди спокійна і врівноважена. Вона навіть на чемпіонатах Європи та світу не нервувала».
Під час тренувань трапляються курйозні випадки, пов’язані з силою спортсменки. Інколи на заняття з армспорту та гир приходять хлопці-дебютанти. І їм одразу хочеться покуражитись, продемонструвати свою силу. «Вони думають, якщо в своєму класі найсильніші, то це щось означає», — посміхається Письмак. Коли хлопці вимагають дати їм в руки важкі гирі чи поставити їх на двобої із тренованими армреслерами, Артем для початку пропонує їм підтягнутися на перекладині. І для прикладу запрошує повторити досягнення Маринки. Та спокійнісінько підтягується 10–12 разів. Як правило, у нахабних дебютантів одразу відвисають щелепи і вони усвідомлюють, що їм ще тренуватись, тренуватись і тренуватись.
На чемпіонаті Європи Маринці довелось терміново стригтися
Єдиною на сьогодні проблемою юної спортсменки є вага. Спочатку вона виступала у ваговій категорії до 45 кілограмів. Потім «перебралася» у важчу — до 50 кілограмів. «Вона ж ще росте і, звичайно ж, у зв’язку з цим і вагу набирає. Та й піцу занадто любить», — пояснює тренер.
У березні 2011 року Марина в складі збірної України їздила на чемпіонат Європи у турецьке місто Анталія. Там у неї, крім занадто юного віку, виникли і проблеми із зайвою вагою. Напередодні змагань ваги показали 2,5 зайвих кілограми. Довелось їх терміново «зганяти». Близько п’яти годин Маринка бігала по берегу моря. Стала на ваги — 100 грамів зайвих. На біг вже ні часу, ні сил не вистачало, потрібно було йти на контрольне зважування. Тоді Артем Письмак запропонував: «Не хочеш бігати, давай стригтися». Вкоротили довге волосся Маринки рівно на половину. Вона знову стала на ваги і вклалася у необхідні 50 кілограмів.
Спонсори подарували велосипед
Маринка ще не вирішила, чи буде серйозно займатись спортом і надалі. Вона вчиться у восьмому класі Кобеляцької міської школи № 2 і більше переймається проблемами, притаманними її віку. Ходить на дискотеки, доглядає котів і собак, яких дуже любить. Не так давно завела собі голубів. Ну й, звичайно, допомагає по домашньому господарству.
— Влітку вона — моя перша помічниця на городі, — хвалиться мама Валентина Павлівна. — За сапку сама хапається, заставляти не потрібно.
Більшість змагань, у яких дівчина брала участь, є некомерційними. І тому, крім витрат і медалей різного ґатунку, вони нічого не приносять. Сім’я Шулік власним коштом ніколи б не змогла командирувати Марину в Туреччину чи Казахстан. Тому доводиться розраховувати лише на допомогу спонсорів. Як правило — це місцеві підгорянські фермери та кобеляцький підприємець Юрій Срібний. Після виступу на чемпіонаті Європи, де дівчинка зайняла четверте місце, Артем Письмак назбирав грошей і подарував їй спортивний велосипед. А незначні кошти, які вона отримала після успішних виступів на комерційних турнірах, Маринка витратила на одяг та поповнення мобільного зв’язку. Комп’ютера у них вдома поки що немає.
— Може, це й добре, — каже батько. — Більше часу на тренування залишиться. Ми її заохочуємо тренуватись, може, це в подальшому навчанні допоможе.
Ні для кого не є секретом, що чимало вищих навчальних закладів буквально «полюють» за перспективними спортсменками. Мати серед своїх студентів чемпіонів України завжди вважалось престижним. А в тому, що Маринка Шуліка зможе вигравати Всеукраїнські та найвищі міжнародні змагання серед дорослих, її тренер не сумнівається.
— У нас на Кобеляччині ще не було спортсменів, які б брали участь в чемпіонатах Європи та світу. Маринка — перша, — говорить Письмак. І лише застерігає її від надмірного захоплення піцою.
