Житель Брачківки знайшов могилу німецьких солдатів. Він прагне, щоб їх поховали по-людськи.
У минулому номері газети ми повідомляли про те, що на сільському кладовищі виявили останки німецьких солдатів, загиблих під час Другої світової війни. Зараз ця інформація отримала своє підтвердження. Із редакцією зв’язався чоловік, котрий наткнувся на останки.
31 грудня в Брачківці померла одна із місцевих жительок. Потрібно було викопати могилу для поховання. У сільській місцевості цим, зазвичай, опікується не якась ритуальна служба, а жителі села — родичі чи знайомі померлого. Одним із тих, хто взявся викопати могилу, був Олександр Андрушко.
— Ми тільки на штик лопати землю вийняли, як наткнулися на щось тверде, — розповідає чоловік. — Я подумав, що то корінь, і послав сина за сокирою. Але як розгребли землю, то побачили, що то людські кістки».
Спочатку копачі подумали, що наткнулися на рештки своїх односельців, похованих під час Голодомору. У ті часи померлих від голоду часто-густо не хоронили по всіх правилах, а просто присипали землею. Але через кілька хвилин люди знайшли частину алюмінієвого жетона із цифрами на написом латинськими літерами. Олександр Андрушко відразу зрозумів, що то — німецький солдат. Чоловік знав, що такі жетони складалися із двох частин. Якщо солдат гинув, то одну частину залишали в могилі, іншу — відламували і забирали для здачі в архів.
Батько Олександра, Микола Хвостовий, підтверджує, що у 1943 році в селі поховали чотирьох німецьких солдатів. Він хоча й був тоді дитиною, але добре пам’ятає ті часи. Солдатів поховали в окремих могилах, на яких встановили білі хрести. Після того, як німці відступили, рештки викопали. Цим займались спеціальні напіввійськові формування, так звані «яструбки», до складу яких входили сімнадцятирічні юнаки. У ті могили поховали радянського солдата і місцевих підпільників, розстріляних німцями. Вийняті із землі тіла добу лежали на поверхні. За цей час із солдатів зняли взуття. Микола Хвостовий говорить, що воно було яскравого — чи то червоного, чи жовтого кольору. А потім німців закопали разом у рівчаку на краю сільського кладовища, присипавши метровим шаром землі.
Олександр Андрушко говорить, що після виявлення поховання і жетона, вони одразу ж припинили розкопки. Кістки присипали землею, а жетон він почистив і залишив у себе вдома. На ньому досить чітко видно цифри і букви. Уже наступного дня до Андрушка приїхав місцевий краєзнавець Володимир Пудбуртний. Він за допомогою металошукача обстежив територію навколо могили. Прилад зафіксував наявність металу під землею. «Приїжджали до мене й другі хлопці, хотіли покопати, — каже Андрушко. — Але я не дозволив, бо знаю, що для ексгумації потрібно мати спеціальні дозволи. Інакше — то буде вандалізм. На місці поховання вони разом із сином Андрієм встановили дерев’яний хрест.
— Я ні на яку винагороду не претендую, жетон у будь-який момент готовий віддати компетентним органам, — говорить Андрушко. — А редакцію прошу, щоб допомогли зв’язатися із людьми, які мають право займатися подібними розкопками. Я хочу, щоб тих солдатів поховали по-людськи. Так, тоді вони були ворогами. Але ж час пройшов. Нехай упокояться їх останки з миром».
За словами Андрушка він попросив свою доньку, щоб повідомила про знахідку німецьке посольство в Україні. Редакція, у свою чергу попрохала завідуючого кобеляцькою райполііклінікою Валерія Коробейника, який підтримує постійний зв’язок із німецькими громадськими організаціями, щоб він продублював це повідомлення.
Читайте також:
