19 січня православні усього світу відзначають Водохреще або Йордан. Багато кобелячан провели це свято у Світлогірському.
Хрещення Господнє — одне з найдавніших православних свят, напередодні якого відзначається другий святвечір. Вважається, що вода, освячена у надвечір’я 18-го січня, здатна захистити нас від усілякого зла. Тому традиція освячувати свої домівки такою водою живе і понині.
За біблійною легендою, саме цього дня Ісус Христос охрестився у річці Йордан. За віруванням, кожен, хто скупається в ополонці, не хворітиме цілий рік.
У четвер, близько десятої ранку понад шістдесят кобелячан виїхали автобусом до Світлогірського. Безкоштовне перевезення двома автобусами до місця проведення дійства організував Юрій Терніков, власник ТОВ «Зоря». Як поділився з нами водій і власник автобусу Олександр Хряпа, бажаючих поїхати до Світлогірського цього року дещо менше, ніж минулого.
— Бо тоді вільних місць зовсім не було, — пригадує водій.
Дорога видається не довгою. У комфортабельному автобусі кожен починає святкувати по-своєму. Хтось їсть сало з житнім хлібом, дехто п’є гарячий чай, а хто — «по п’ятдесят» за здоров’я. І нарешті автобус під’їжджає до ресторанно-готельного комплексу «Берег», де і має відбутись дійство. Людей цього дня зібралося чимало. Незабаром приходить отець Михайло, вітає всіх зі святом і розпочинає службу. Через декілька хвилин отець разом з помічниками йде освячувати баночки та пляшечки присутніх. У когось на землі стоїть лише одна півлітрова баночка, а у однієї жінки ми бачимо аж шість трилітрових банок в ящику.
— Це я на кухню, — пояснює з посмішкою вона.
Поки отець проводить освячення, решта починають традиційний обряд купання.
Перший пішов. А за ним другий, третій, десятий. Міняються лише люди, картинка — незмінна: вранішнє сонце, лід і святковий обряд Водохреща. Біля водойми шикується черга охочих. У декого прийом крижаних ванн — це щорічний ритуал з великим значенням та малими секретами.
А хто наважується скупатись не через віру в очищення і цілющі властивості води, а на спір. І таких, на жаль, виявляється більшість.
— А шо, — каже один з молодих чоловіків, звертаючись до друзів, — вони сказали, що я не зможу! Хотя я і не думав купатись.
Дехто до своєї колекції традиційних запливів додав іще один, а ті, хто так і не наважилися зайти у крижану воду, колекціонують знімки і морально підтримують друзів та рідних. Одна з жінок, що одягнена в теплу довгу шубу і в’язані рукавиці з жалем зауважує: «Душа купатись хоче, а тіло не пускає…»
Отець Михайло з нами поділився, що для того, аби скупатись, підготовка не потрібна.
— Благодать Божа не потребує підготовки, — каже отець. — Головне — бажання. У цей день ніхто не захворіє, я впевнений. Адже перевірені мої слова не однократно. Бували такі випадки, коли ще зовсім маленьких діток занурювали в ополонку і ніхто з них не хворів після цього.
Також отець Михайло відзначив те, що свято проведене на високому рівні.
— Я спілкуюся постійно зі своїми колегами по єпархії, то в області, мабуть, ніде такого високого рівня підготовки немає. Вони нам заздрять! — пожартував отець.
Та тут за кількасот метрів ми помічаємо неабияке пожвавлення. Всі, хто дізнаються, що неподалік є басейн з підігрівом підходять, щоб поглянути на нього. Хтось просто дивується, дехто пробує воду руками, інші — не вагаючись, роздягаються і занурюються у воду. Через деякий час компанія хлопців із сімох чоловік також вирішує скупатись. Вони спочатку спокійно плавають, ниряють, а потім всі разом виходять з басейну і з розгону стрибають у воду. Від їхнього стрибку бризки розлітаються в різні сторони. Потім знову продовжують стрибати, тільки вже по черзі. Від побаченого досить багатьом глядачам, що стояли кругом басейну закортіло до них приєднатися.
Одна з жінок середнього віку зауважує: «Ото б освятили воду в басейні і купалися тут. Вода тепла! Диви, як булькотить! Ще й пара йде!». А бабуся, що споглядає за онуком, котрий купається у басейні з радістю каже: «Харашо, шо мій скупався! Може, вчитися почне?»
На гостей свята чекав ще один сюрприз: смачна польова каша і гарячий чай, якими пригощали усіх бажаючих. А скуштувати таку смакоту вишикувалась чимала черга. Хтось їсть, не відходячи від столу, а дехто згуртувавшись навколо інших столів продовжує святкувати і зігріватись чаєм або п’ятдесятьма грамами, а хто і більше. З усього видно — розходитись ніхто не бажає. Всі присутні переповнені гарним настроєм та незабутніми враженнями.
