16-го січня новосанжарські дітлахи прийшли на церемонію закриття новорічної ялинки, яка майже три тижні простояла у центрі селища неподалік приміщення райдержадміністрації.
На церемонію прийшли не лише учні Новосанжарського НВК, але й вихованці селищних дитсадків. Вони, власне, і стали головними учасниками свята. Доки дорослі пили гарячий чай та ділились враженнями від першого цієї зими справжнього снігу, дітлахи водили хоровод. Щоб не піддатися невеличкому морозцеві (від якого, варто зізнатися, новосанжарці встигли відвикнути), дітки жваво стрибали під акомпанемент знаного у Нових Санжарах майстра музики Миколи Колодочки. Головними танцюристами на імпровізованому танцювальному майданчику, окрім дітей, стали Дід Мороз та Снігуронька. Вони не лише заохочували хлопчиків та дівчаток до танцю, але й самі демонстрували неабиякі танцювальні вміння. Зокрема, у рок-н-ролі. Танцювали дітки аж доти, доки із адміністрації не повиходили дорослі дяді та тьоті, у яких якраз закінчилася апаратна нарада. Вони теж охоче попили духмяного трав’яного чаю та поспостерігали за танцюристами. А потім і послухали заступника селищного голови Валентина Івашину. Він за допомогою гучномовця привітав усіх присутніх та передав слово головним персонажам — ні, не керівникам району (як це буває зазвичай), а Діду Морозу та Снігуроньці. Ті багато говорити не стали, а зайнялися звичною для них і дуже доброю справою — роздаванням цукерок. Дітки вишикувалися у довгу шеренгу по два і потягнулися за солодкими подарунками. Кожному Дід Мороз та Снігурка дали по цукерці. А одного із дітлахів — хлопчика на ім’я Женя — дідусь Мороз привітав із Днем народження, який припав саме на цей день. «І звідки він усе знає, цей старий?» — напевно, подумав про себе хлопчик. Але вголос він лише радісно подякував:
— Спасибі! Ти добрий Дід Мороз!
Після того, як черга дітлахів закінчилася, а усі цукерки були роздані, підійшло до закінчення і свято. Дід Мороз ще раз помахав діткам на прощання і пообіцяв повернутися за рік — на наступні новорічні свята. Після цього разом із Снігуркою вирушив у Лапландію (чи де там зараз живуть Діди Морози?). Це була версія для діток. А ми, дорослі, насправді знаємо, що там, під костюмами, були працівники відділу культури Валерій Торбін та Світлана Яремко, які упродовж усіх свят відмінно справлялись із ролями головних новорічних персонажів. Хоча і нам все ж таки хочеться іноді повірити у те, що Дід Мороз — не перевдягнутий, а справжній. І борода у нього не з вати. І Снігуронька йому не подружка, а таки внучка. І їздять вони не на мікроавтобусі відділу культури, а на справжніх оленях, запряжених у сани. Але ж ми дорослі. Надто багато знаємо, а тому мало у що віримо…
Дід Мороз та Снігурка пішли. За ними слідом із площі перед райдержадміністрацією зникла і новорічна ялинка. Точніше, за кілька годин її демонтували працівники селищної ради. Хоча деяким жителям селища, напевно, було шкода. Адже сніг випав лише 16-го січня, тоді ж у багатьох вперше з’явився новорічний настрій. Але тепер уже доведеться чекати не багато, не мало — одинадцять місяців, щоб знову прийти до новорічної ялинки під стіни адміністрації. Щоправда, ялинка буде вже іншою. Зате Дід Мороз із Снігурочкою будуть ті ж самі. Повернуться із Лапландії і знову влаштують нам свято. Ми ж у це все ще віримо? Правда ж?
