Останнім часом купання у льодяній воді у дні, коли православний світ відзначає свято Водохрещі, набуває дедалі більшої популярності. Принародне заголення і занурення у річки та інші водойми вже переходить межі здорового глузду. І майже не має нічого спільного із християнською традицією.
19 січня. Водохреща. Кобеляки. Тільки-но закінчилось освячення води у Свято-Миколаївському храмі, віруючі розходяться по домівках. До автора цих рядків підходить знайомий чоловік і запитує: «А наші до річки купатись пішли?» Отримуючи негативну відповідь, розчаровано зітхає і каже: «Жаль. А я так думав на шоу подивитись». «Шоу» — ключове слово. Адже нічого іншого у зануренні в Йордан для більшості українців у цьому дійстві немає. Між тим, той розділ медицини, який займається сексуальними патологіями, містить два терміни — «ексгібіціонізм» та «вуайєризм». Ексгібіціоністи — це ті, хто любить принародно заголятись у нетипових ситуаціях. Вуайєристи — це ті, хто любить спостерігати за оголеними людьми. На Водохреща по всій Україні якраз щось подібне і відбувалось.
Передбачаю зауваження з боку тих, хто брав участь у зимових купаннях. Мовляв, це не сексуальне збочення, а данина традиції. Можна ще говорити про «змивання гріхів», відданість православній вірі та страшенну користь для організму. А критику на свою адресу списувати на надлишок жовчі в організмі автора та інших людей, які скептично ставляться до звичаю купатися на Водохреща.
Довелось спеціально для цього випадку поцікавитися, як ставиться до купання в ополонці православна церква. Проштудіювавши Інтернет-сайти, виявив, що це дійство до християнської традиції має досить опосередковане відношення. Льодяна вода, якою б холодною вона не була, ніяких гріхів ні з кого не змиває і ні від чого не очищає. Ті ж люди, які дійсно прагнуть очищення, як правило, привселюдно в ополонки не стрибають. Є звичайний церковний обряд: потрібно постувати, відстояти службу, сповідатись і причаститись. Це набагато важче, ніж на десять секунд зануритись у холодну воду. І на відео це неефектно виглядає, і в «Однокласниках» своєю «звитягою» не похизуєшся. Крім того, більшість «немодних» православних священників, якщо не засуджують купання на Водохрещу як явище, то, м’яко кажучи, не виказують захвату від купальників та плавок. Якщо вже й купатись, то у спеціальних довгих сорочках, котрі прикривають весь «срам».
Медики, ті, що дійсно вчились, теж із пересторогою ставляться до модного захоплення українців. Одноразове протягом всього року занурення у холодну воду, якщо й не зашкодить організму, то чудодійного зцілення не принесе у жодному разі. Крім того, існує чимало хвороб, до речі, особливо розповсюджених серед українців, при яких подібне хаотичне моржування категорично протипоказане. І те, що ти не захворів одразу, не є гарантією того, що ти не «крякнеш» після такого стресу завтра.
Та врешті-решт, купатися чи ні на Водохрещу — то кожен вирішує сам для себе. І з цього дійства можна навіть принаду для туристів зробити. А що? Одні по розпеченому вугіллю ходять, інші — ножі та шпаги ковтають. А ми — голяка між крижинами будемо плавати. Шоу є шоу.
Схоже, що подібна ідея заволоділа й умами очільників Кобеляцького району. Вони й самі до масових купань у Світлогірському долучились, і підлеглих за собою притягли. «Ну й що», — скажете. Та нічого. Просто це чомусь відбувається у робочий час. Цікаво, як у таких випадках бензин списують і як табелі про вихід на роботу заповнюють? Напевне, називають прийомом громадян або роботою з виборцями.
І як же тут оминути увагою питання про коефіцієнт корисної дії всього апарату кобеляцької виконавчої влади? Влітку держслужбовці цілими днями посадки обабіч доріг розчищають, взимку — в ополонку стрибають. І при цьому встигають виконувати обов’язки, покладені на них посадовими інструкціями. Виходить, що в нас або суцільні Юлії Цезарі у чиновницькому апараті зібрались, або, як кажуть, «робити їм нєфіг». У такому разі чи не є їх діяльність зайвою розкішшю для платників податків? Навіщо їм постійно платити зарплату, зараховувати трудовий стаж? Можна ж таких чиновників викликати на роботу поденно і оформляти за контрактом. Один день — папери оформляють, другий — громадян приймають, третій — посадки чистять. І у кожному окремому випадку окремо й платити. Яка економія для бюджету вийде! Та й від можливих проблем із всілякими соціальними фондами ж убезпечить. Втратить держслужбовець око чи руку під час розчищення посадки — одразу у компетентних служб питання виникнуть — де розпорядження, чи законне воно, як пенсію чоловіку платити? Або — втопився в ополонці в той час, як повинен документи оформляти. А по контракту все це можна прописати — коли в кабінеті працювати, коли — купатись в Йордані.
І останнє. Безумовно, на все вище сказане можна не звертати й найменшої уваги. Мовляв, нехай гавкає, а караван ітиме. Та хотілось би звернути увагу любителів зимового купання ще й на той нюанс, що політична мода вже змінилась. То при Вікторі Андрійовичу весь політичний бомонд мав у ополонках киснути. То було більш-менш зрозуміло. Взимку на пасіці роботи немає, потрібно ж себе чимось зайняти. Нинішні ж Президент та Прем’єр-міністр до купелі не поспішають, а, навпаки, всіляко демонструють зайнятість державними справами. Хоча, можливо, кобеляцькі державні мужі «щось знають».
І навіть скористаються своїми «знаннями» під час відзначення державних свят, скажімо, Дня Соборності України. Відзначення цієї дати в Кобеляках минуло, як завжди — швидко і непомітно. Із держслужбовцями у вигляді масовки. А уявіть собі — 22 січня, мороз, центр Кобеляк, до пам’ятника Шевченку виходять голова РДА, районної ради, депутати. І всі в одних трусах, і — шубовсть у якесь корито з водою. Як думаєте, зберуться на таке глядачі? Користуватиметься шоу успіхом? Безумовно! Бо все просто. Не потрібно напружуватись і язики почесати можна.
Думаю, що чимало людей, котрі прочитають цю редакційну, образяться. Вони ж стрибали в ополонку з наївною вірою в те, що роблять усе правильно. Не ображайтесь, шановні. А краще подумайте, чи варто робити звитягою те , що не потребує особливих зусиль і не приносить жодної користі навіть самому «героєві».
