Чи можна сьогодні знайти роботу і яку? Що треба робити безробітному, щоб не сидіти вдома, а можна було заробити копійку на життя? Це ми дізнавалися у директора районного центру зайнятості Лариси Палько.
Вона люб’язно погодилася розповісти про стан справ на районному ринку праці. Також Лариса Борисівна назвала професії, які є найактуальнішими на сьогодні. Вона одразу зазначила, що Новосанжарський край є аграрним, а тому безробітним пропонують спеціальності саме цього спрямування. Потрібні сушильники, комбайнери, працівники току, лісокультурниці. Усі ці професії сезонні. Лариса Палько говорить:
— Спочатку вони працюють шість місяців і накопичують бюджетну скарбничку, а потім її спустошують у наступні півроку. І так по колу.Також користуються популярністю такі сезонні роботи, як трактористи, прибиральники, кухарі, вихователі в таборах відпочинку, яких у нас декілька. Зокрема, для трактористів проводяться навчання на категорії Д, Є. Ці курси бажаючі можуть пройти в Полтаві, бо в нас такі курси не проводяться.
З недавніх пір можна стати і громадським робітником, який виконує суспільно корисну роботу: прибирає території, копає городи та ін. За це отримує зарплату, не меншу мінімальної. Але працюють не більше 180 днів на рік.
У центрі зайнятості враховують побажання людей, які хочуть чомусь навчитися. І взагалі, готові допомагати, якщо людина хоче вчитися і працювати. Наприклад, був один чоловік, який хотів бути ковалем. Та проблема була в тому, що в нас не навчають на цю спеціальність. Тоді почали шукати шляхи для вирішення цього питання. І нарешті знайшли. На одному з підприємств була така спеціалізація. І людину відправили вчитися за омріяним,? хоч і вузькопрофільним, напрямком.
Також центр зайнятості співпрацює з різними підприємствами: із швейною фабрикою «Полтавчанка», кондитерською фабрикою ТРЗ, КП «Будівельник». З майстрами високої кваліфікації цих підприємств заключають договори, де, за їх умовами, вони навчають людей, а найбільш старанних по закінченні навчання підприємство може взяти на постійну роботу. Таке навчання може тривати 3–4 місяці. Якщо ж людина просто давно не працювала, то вона має можливість згадати і підвищити свою кваліфікацію на курсах, які тривають 1 місяць. Потрібно зазначити, що всі курси оплачує центр зайнятості.
Цими та іншими можливостями найчастіше користуються люди молодого віку. Бо після сорока люди, зазвичай, «осідають» і не бажають ніде працювати, хоч пропозиції про роботу надходять.
Пошук роботи для кожної особи здійснюють за допомогою спеціальної програми. В неї вносяться дані цієї людини і за допомогою цього «пошуковика» підбираються вакансії, які можуть підійти цьому безробітному.
Лариса Палько також помітила таку особливість: люди, які проживають у Пологах чи Малій Перещепині, шукають роботу не у Нових Санжарах, а в Полтаві. Бо їм туди ближче і зручніше добратися, ніж у районний центр.
Центр зайнятості навіть дає старт для підприємців, які проходять курс навчання зі спеціальності «Основи підприємницької діяльності». Але не всім, а тим, хто здає бізнес-план, який ухвалюють та затверджують на спеціальному засіданні в центрі зайнятості, де вирішується питання, чи цей проект конкурентоспроможний. Якщо так, то дається одноразова допомога для початку бізнесу. При ухваленні цього рішення враховують також психологічні якості претендента: стійкість, лідерські якості, які виявляють за допомогою спеціальних психологічних тестів. Лариса Борисівна говорить:
— Лише за минулий рік ми випустили 8 таких осіб. Серед наших випускників і ПП Терещенко, який має свою перукарню, і власниця одного з магазинів у Лелюхівці. Це люди, які не тільки знайшли собі роботу, а й створюють робочі місця для інших. А це велика відповідальність. Та людей з таким «стержнем» не так багато.
Послугами центру зайнятості часто доводиться користуватися і випускникам ВНЗ. Лариса Палько говорить, що часто після закінчення університету молоді люди лишаються безробітними. Найчастіше це економісти, юристи, педагоги. Серед таких осіб є ті, що легко погоджуються на менш оплачувані роботи. Але є й такі, які говорять, що не для того вони вчилися в університеті, щоб отримувати 1000 гривень, і вони сидять вдома. А все тому, що ринки праці перенасичені такими спеціалістами. При вступі до ВНЗ абітурієнти не враховують рівень затребуваності своєї майбутньої професії. Серед випускників училищ частіше всього не знаходять роботу секретарки-друкарки та провідники. Жінка говорить, що друге пов’язано з відсутністю значних залізничних сполучень у Новосанжарському краї.
На думку Лариси Борисівни, є люди, які просто не хочуть працювати, бо тисяча гривень для них замало. У той же час жінка підкреслює:
— Люди часто не враховують, що це не тільки зарплата, а до неї входить і повний соціальний пакет. Це — і заохочувальні премії, відрахування на пенсію, оплачений лікарняний і так далі. І люди, які працюють на таких малооплачуваних роботах, теж вносять свої кошти у фонд виплати з безробіття особам, які взагалі не працюють, тобто забезпечують самих безробітних. І взагалі, де в наш час узяти тисячу гривень на пустому місці?
Вона розповідає, що люди не хочуть працювати, посилаючись на стан здоров’я, але не підтверджують це документально, що важливо. Умудряються «втягуватися» і жити не працюючи, на саму допомогу по безробіттю, користуючись певними субсидіями. Так що виходить, що не завжди люди не мають роботи через те, що її немає.
— Робота є для тих, хто її шукає, — запевняє Лариса Палько.
