Услід за сусідами із Кобеляк у Нових Санжарах також залили льодовий каток, розташований на центральному стадіоні. Хокейних поєдинків тут поки що не проводять. А школярів місцевої школи на лід взагалі не пускають.
Понеділок, 6 лютого. На вулиці морозно, але сонячно. І під прямими променями сонця на дорозі розтає сніг. Шестеро учнів Новосанжарського НВК стоять на вході до катка, розташованого на центральному стадіоні. Дітлахи прийшли, щоб поковзатись. Але їх не пускають.
— Без дозволу батьків кататися не можна, — пояснює директор стадіону Юрій Куць, — впаде отакий, розіб’є собі носа, а відповідати хто за нього буде? Учителі фізкультури своїх учнів сюди не пускають. Минулого року хтось упав, розбив носа. Потім батьки скаржилися — що це у вас за каток, що діти травмуються!
Каток розміщений за дальніми воротами стадіону, огороджений дерев’яними щитами. У одному з них прорізаний отвір для входу на лід. Минулого року тут була дерев’яна хвірточка, але її, схоже, зняли чи відірвали. По обидві сторони від входу на щити наклеєні аркуші паперу з написами «Вхід на каток заборонено!» Але, не зважаючи на застережний напис, шестеро школярів на лід таки виходять. Ну, провалитися їм точно не загрожує. Директор стадіону дітлахів вирішує не проганяти — нехай катаються.
— Ці, мабуть, із групи продовженого дня, — говорить він, — хоча їх пускати не можна. Директор їм точно не розрішає сюди ходити.
А дітлахи тим часом із задоволенням ковзаються просто на ногах. Лід на каткові досить бугристий, тому сильно розігнатися не вдається, але проїхати кілька метрів на підошвах можна. Дівчата удвох ковзаються у сторонці. Хлопці час від часу затівають на льоду кучу-малу. Падають, регочуть та допомагають одне одному підвестися. Потім знову падають. І знову сміються. Один із хлопчаків у шапці, теплій куртці та ботинках, але без рукавиць.
— А у мене немає, — весело говорить він, — я дома забув! Та мені й не холодно!
На питання журналіста, чи є у когось вдома ковзани, діти відповідають заперечно. Так само ні у кого з хлопців не знаходиться вдома клюшок. Очевидно, що в хокей із ними не пограєш. Немає клюшок та ковзанів і на стадіоні. Так що навіть при великому бажанні проводити хокейний матч у Нових Санжарах поки що нічим. До того ж у селищі просто немає таких хокейних ентузіастів, як у Кобеляках, які за свої гроші купували б спорядження та навіть влітку їздили б на хокейні тренування. Та лишається невеличка надія, що хоч цього року в Нових Санжарах відбудеться бодай один хокейний матч. Як спаринг-партнерів можна запросити тих-таки кобелячан, от тільки де взяти новосанжарську команду?
