Журналісти тижневика «ЕХО» не просто побував на найпрестижнішому шаховому турнірі Нових Санжар, але і взяв у ньому безпосередню участь. Переможних лаврів не отримав, але зміг зблизька подивитися на гру справжніх шахових майстрів.
Турнір має розпочатися о дев’ятій. Але любителі шахів сходяться до клубу імені Івана Джалого раніше. Очікуючи початку, розмовляють, жартують, проводять розминочні поєдинки. При цьому із специфічним шаховим гумором коментують майже кожен хід.
— А куди ви ту фігуру поставили? Вона ж так не ходить!
— То у мене такий кривий хід!
З «кривого ходу» сміялися іще кілька хвилин. За цей час у шаховому клубі більшало і більшало людей. Приїздили шахісти не лише із різних сіл Новосанжарщини, але й з інших районів — Кобеляцького та Полтавського. Шахістам доводиться трохи почекати, доки приїдуть представники влади та організатори турніру. Нарешті оголошують початок урочистої частини. Пам'ять Івана Джалого пошановують хвилиною мовчання. Цьогорічний турнір — уже шостий за ліком. Більшість із присутніх у залі брали участь в усіх минулих турнірах. Від імені влади шахістам побажали успіху заступник голови районної ради Микола Перерва, заступник голови райдержадміністрації Іван Солодовник. Усім, хто зібрався, подякувала дружина Івана Олексійовича Світлана Джала. Спогадами про Івана Джалого поділився його колега і друг Володимир Рубан. А потім розпочався, власне, турнір.
Автора, як дебютанта, милостиво зарахували до когорти не найсильніших шахістів. А от серед лідерів розгорілася справжня і надзвичайно цікава боротьба. Фаворити були відомі ще до початку турніру, але дізнатися, хто ж з них переможе, можна було тільки після семи партій за швейцарською системою. Довгий час без поразок ішов новосанжарець Леонід Береза, який одного за одним обігрував суперників на своєму коронному місці під вікном. Але у п’ятій партії він зазнав поразки, потім зіграв унічию і з боротьби за перше місце вибув. Багатьох помилок цього дня припускався і багаторазовий переможець різних турнірів та кубків із шахів Віктор Коба зі Стовбиної Долини, який завжди відзначається не лише високим класом гри, але і бурхливим вираженням емоцій. Натомість Володимир Максименко із Малої Перещепини та Микола Старченко із Нових Санжар дуже схожі за манерою гри: обидва напрочуд спокійні та врівноважені. Можливо, саме це дозволило їм впевнено набирати очки у партіях навіть із сильними суперниками.
Тим часом автор, який, на щастя, із усіма цими гросмейстерами не зустрічався, практично повторив результати легендарного Остапа Бендера. Тільки той програвав на кількох дошках одночасно, а автор — поступово. Результат дебюту можна назвати задовільним: 1 перемога, 6 поразок, останнє місце у турнірній таблиці. Але отримані враження та досвід дорогого коштують. Найважче при іграх на турнірі виявилось пристосуватися до обмеженого часу. Потрібно було не просто обдумувати варіанти ходів на шахівниці, але й робити це досить швидко — на партію виділяли всього 10 хвилин. Через це у грі з’являвся поспіх, який не йшов на користь, а, навпаки, призводив до невимушених помилок. Із такою проблемою, напевно, стикаються усі шахісти-аматори. Так, один з учасників розповідав другому, як він спочатку вдало виграв у суперника ферзя, а потім… так само легко віддав свого. Ще одним відкриттям було те, що більшість шахістів — люди позитивні, веселі й балакучі. Під час партій над шаховими дошками часом стояв такий гул, наче на завдання вилетіла ескадрилья бомбардувальників. Гравці озвучували уголос свої роздуми над ходами, незлобливо піддражнювали суперників, а іноді просто мугикали щось музичне собі під ніс. Очевидно, це має сприяти ясному мисленню.
Сім партій розтягнулися майже на три години. Коли завершилася остання гра, головний суддя Віталій Баранович оголосив результати. У вищій лізі переможцем став полтавчанин Микола Олійник, який набрав 6 очок, друге місце посів Володимир Максименко із 5,5 очками і третім став Микола Старченко, який теж набрав 5,5 очок, але за коефіцієнтом опинився на третьому місці. Переможець та призери отримали медалі та грамоти з рук Світлани Джалої. На цьому невгамовні шахісти не зупинились. Вони швидко організували бліц-турнір, у якому зійшлися десятеро найсильніших шахістів. У ньому перемогу святкував Віктор Коба, другим був Микола Старченко, третім — Микола Пов’якало з Нових Санжар. Гості турніру з Кобеляцького району рівень місцевих шахістів оцінили досить високо:
— Та у вас у шахмати сильно грають, не те, що у Кобеляках!
Автор залишав шаховий клуб не через вікно, як легендарний Остап Бендер, а через двері, як чемний учасник турніру. Нових Васюків із Нових Санжар поки що не зробили, але шахи тут люблять. І грати в них уміють.
