Налякані апокаліптичними прогнозами Гідрометеоцентру та повідомленнями ЗМІ про загибель людей від холоду, земляки активно цікавляться температурними показниками.
— Буває, по 10–20 чоловік дзвонять за день, — розповідає Світлана Колінко, директор Кобеляцької районної метеостанції. — Особливо вранці люди активні. Інколи через це неможливо в Полтаву дані спостережень передати.
Кобеляцька метеостанція офіційно веде спостереження за погодою в районі з 1949 року. Є інформація про те, що установа нібито почала функціонувати ще раніше — у 1936 році. Але документи про це не збереглися. Можливо, вони були втрачені у період Великої Вітчизняної війни. Завдання, які виконує установа, не змінювались із часу її створення. Кобеляцькі метеорологи вимірюють температуру повітря, атмосферний тиск, силу і напрям вітру, кількість опадів і вологи у ґрунті та повітрі. Усі ці дані кожні три години передають у Полтаву. На станції позмінно працюють вісім чоловік. Зміна триває 12 годин. Раніше спеціальні метеопости були при кожному колгоспі. Зараз же у держави ледве вистачає коштів на утримання районних метеостанцій. Через недостатнє фінансування метеорологи використовують ще радянське обладнання, виготовлене у 60-х роках минулого століття. Але не скаржаться на його якість. Кажуть, що сьогоднішні термометри менш надійні, аніж вироблені радянськими підприємствами.
Як правило, метеостанція є такою собі «річчю в собі». Вона виконує свої функції. Більшість обивателів навіть не підозрюють про її існування. Як розповіла Світлана Колінько, їх даними в основному цікавляться кілька метеозалежних людей. Це так звані «постійні клієнти», котрі регулярно дізнаються про зміни атмосферного тиску. Та цьогорічна зима, а точніше — той період, коли настали люті морози, стала виключенням із правил. На метеостанцію, крім залежних від погоди людей, телефонують фермери, батьки, чиї діти вчаться в школі. Кілька разів телефонував заступник голови райдержадміністрації Микола Шабалтій. Усіх в основному цікавлять мінімальні показники температури, зафіксовані метеорологами.
Озимі можуть загинути не від морозу, а від засухи
Між тим, як розповіли нам керівник станції та технік-метеоролог Катерина Ісакій, жодних температурних аномалій вони в січні-лютому не зафіксували.
— Так, морози міцні, сильніші, ніж були минулої зими. Але не рекордні, — говорить Світлана Андріївна. — Найхолоднішими були 2 і 3 лютого. У ці дні синоптики зафіксували відповідно 26,3 та 25 градусів нижче нуля. А бували роки, коли температура у цей період опускалася ще нижче. Мінусовий рекорд січня відбувся у 1950 році. Тоді 11 і 12 січня було –31,4°. А ось у 1954 році 2 лютого показник опустився до –30°.
Сильні морози, за словами метеорологів, поки що не повинні завдати значної шкоди і посівам озимих. Сніг, який випав напередодні, захищає землю від сильного промерзання. Мінімальна температура ґрунту на глибині кущіння озимих, зафіксована в цьому році, становить –7 градусів. А критичною вважається –15°. «Але це якщо сніг тримається на полі, — зауважує директор метеостанції. — А ми ж бачимо, що сильні вітри змітають його, оголюючи землю». Більше приводів для турбот як у метеорологів, так і у аграріїв виникає у зв’язку з недостатньою кількістю опадів. У січні їх випало трішки більше норми — 52 мм. Середньорічний показник за багато років — 44 мм. Але, враховуючи надзвичайно суху осінь, проблема дефіциту вологи залишається.
