Зустріч породистого боксера та маленької дворняжки ледве не закінчилась для останньої смертю через перегризене горло.
Автівка з журналістами «ЕХО» проминула Руденківську сільську раду і повернула у сторону Мар’янівки. Аж тут через дорогу перебіг рудої масті боксер. У зубах він діловито ніс таку ж руду маленьку собачку. Вона відчайдушно махала лапами та намагалася вирватися. «Може, то вони так граються», — подумали було журналісти. Але за боксером бігла жінка, очевидно, його господиня, яка щось кричала своєму собаці. Той спритно тікав від власниці і метеляв затиснутою у зубах собачкою. Ми вирішили зупинитися, щоб допомогти і господарці, яка явно не могла сама забрати чималенького собаку, і маленькій дворняжці, яка від таких ігор явно не отримувала задоволення. Разом із нами до незвичайної компанії підійшли двоє хлопців, які проходили вулицею. Господиня у цей час пробувала вговорити боксера відпустити собачку. Але той, схоже, мав намір зайти у двір із нею в зубах.
— Та відпусти ж ти її, не нужна вона тобі! — переконувала жінка, але собака не слухав. Він на секунду відпускав свою нову іграшку. Та намагалася втекти, але боксер стрімко її наздоганяв і знову стискав у зубах.
— Він у мене у вольєрі живе, — розповіла жінка, — а це я його випустила погуляти у дворі, щоб не замерз. Так він, мабуть, через забор перепригнув і на вулицю побіг. А тут ця собачка йому попалась. Відпусти її!
Втомившись переконувати свого улюбленця, господарка побігла у двір. І за кілька хвилин повернулася із граблями у руках. Але відбити жертву тривалий час не виходило. Боксер увертався від граблів і тільки міцніше перехоплював зубами собачку поближче до шиї.
— Не хочеться ж дуже й бити — все ж таки своя собака, — пояснила жінка після чергової невдалої спроби.
— А так він її загризе, — констатував один із хлопців. Вони також намагалися якось допомогти, але кидатися на боксера із голими руками не наважувалися. Зрештою, правильно робили. А великий собака, ніби підтверджуючи правоту сказаних слів, перестав гратися (якщо це все-таки була гра) і почав просто давити маленьку собачку, притиснувши її до паркану. Ні крики хазяйки, ні удари граблями на нього вже не діяли. Незабаром на шиї собачки з’явилася кров. Потім перемазався нею і сам боксер. Від чого вигляд у нього став взагалі жахаючим. Очі скляні, пащека у крові. І маленька собачка у зубах. Від смаку та запаху крові боксер, схоже, зовсім озвірів. І вирішив таки догризти свою «іграшку».
Вкрай розгубленій хазяйці нарешті порадили збігати за нашийником чи повідком. Щоб накинути на буйного боксера та відтягти від ледве живої жертви. Жінка знову побігла у двір, а її улюбленець у цей час повалив нажахану собачку на спину та стиснув зубами десь у районі горла. У цю ж секунду підбігла господарка, яка накинула на шию боксеру поводок і з зусиллям таки затягла його у двір. Маленька собачка лишилася лежати на спині, вирячивши свої маленькі очі. З шиї текла кров. Спершу здалося, що боксер успішно закінчив свою «гру» і таки догриз собачку. Але, коли її перевернули, вона хутко скочила на ноги. Один із хлопців погладив її по голові і маленька бродяча собачка побігла вулицею Руденківки. Напевно, не тямлячи себе від щастя. Адже ще хвилину тому вона вже відчувала, як зуби боксера змикаються на її шиї. А тепер у неї з’явився шанс зализати рани і ще побігати по своїх маленьких собачих справах.
Порадівши за маленьку собачку, ми вирушили далі. Але про інцидент не забули. І при нагоді поцікавились у начальника управління ветеринарної медицина у Новосанжарському районі Зої Ащеулової — як правильно потрібно утримувати великих і породистих собак.
— На вулиці вона, звичайно ж, повинна бути із нашийником та на повідку, — одразу ж відповіла Зоя Анатоліївна. І пояснила, що притягти нерадивого власника до відповідальності може адміністративна комісія сільської ради. Спочатку попередити, потім оштрафувати. А після кількох штрафів собаку можуть і вилучити у власника.
Сільський голова Сергій Головко, до якого ми також звернулися за роз’ясненнями, відповів, що раніше на власницю боксера ніяких скарг від мешканців села не було.
— Я взагалі й не знав, що у неї є такий собака, — пояснив він, — хоча живе ж вона недалеко від сільської ради. Але я її викличу і обов’язково проведу роз’яснювальну роботу.
Можливо, напад боксера на маленьку собачку не є таким уже серйозним приводом для занепокоєння. Можливо. «Та ті собаки кожен день гризуться», — можете сказати ви. Але ж на ситуацію можна подивитися і під іншим кутом. Адже по тій дорозі могли йти від школи діти. І навіть якщо боксер не напав би на них, то вигляд того, як він, перемазавшись кров’ю, терзає маленького цуцика, навряд чи порадував би дітей. Злякав би — щонайменше. Ну, а уявляти, що було б, якби такий пес вирішив «погратися» із чиєюсь дитиною, взагалі не хочеться. Будемо сподіватися, що більше він без повідка і господарки на вулицю не вискакуватиме.
Що ж до бродячих собак — то це тема просто-таки невичерпна. Принаймні, в українських реаліях. У цій ситуації бродячою (імовірно бродячою. Бо у неї може бути і власник. Просто нашийника на собачку він не одяг. — авт.) була маленька собачка, яка навряд чи комусь може зашкодити чи когось налякати. А якщо таких — нехай і маленьких — собак десяток? Вони вже поводять себе сміливіше. Можуть і обгавкати, і кинутись на людину. А якщо ці собачки не маленькі? На центральному ринку Нових Санжар можна зустріти зграю із шести-семи величеньких собак невизначеної породи. За законом, відстрілювати їх у межах селища не мають права. Убити за допомогою отрути — негуманно. Помістити у розплідник — у держави немає коштів. Але всі чудово розуміють, що всі вищенаведені аргументи важливі лише до тих пір, доки ці собаки ні на кого не напали. Адже якщо ви йдете по вулиці й на вас вибігає зграя собак — це не дуже приємно. Це навіть страшно. Ну якщо ви доросла людина, то можете ще взяти камінь чи тупнути на них ногою і відігнати від себе. А якщо ви дитина, яка злякалася зграї собак? А вони ж відчувають страх, як і більшість тварин у дикій природі. І як би ми не любили тварин, напевно, нікому з нас не хочеться, щоб наша дитина посеред вулиці зустрілася віч-на-віч із собакою. Не важливо — з домашнім чи бродячим.
