До виборів у Верховну Раду України лишається ще більше півроку. Але вже зараз значна кількість виборців говорить про те, що на виборчі дільниці у жовтні не піде і голос свій нікому не віддасть.
— Вони усі однакові! — говорить одна моя знайома. — Усі, як туди попадають, то забувають про нас одразу. Що вони, тобі чи мені краще зроблять? Ні!
До деяких людей справді прийшла якась зневіра. За двадцять років незалежності вони вже набачились стількох політиків, яким так хотіли вірити, що тепер просто втомились і не вірять уже нікому.
При цьому моя знайома та інші періодично нарікають на діючу владу і висловлюють незадоволення нинішнім життям у країні. Але, судячи з їх висловлювань, не хочуть нічого зробити, щоб це життя змінити. Адже позиція – «я не піду на вибори» – програшна за будь-якого їх результату.
Варіант 1. Ви не йдете на вибори. Не голосуєте. І перемогу отримує партія діючої влади. У вашому житті все залишається таким самим. І ви ще п’ять років нарікаєте на погане життя. Аж до наступних виборів. На які ви теж можете не піти.
Варіант 2. Ви не йдете на вибори. Не голосуєте. Перемогу отримують опозиційні сили. Але ви до їх перемоги виявляєтесь ніяким боком не причетними. І коли хочете порадіти за зміни на краще (ну, припустімо, що вони одразу ж відбудуться), то вам резонно зауважать: «Так ти навіть на вибори не ходив!».
Варіант 3 (Цілком можливий у нашій країні). Ви не йдете на вибори. Не голосуєте. Але за вас голосують. І ви начебто і не «при ділах», але ваша бездіяльність у будь-якому випадку призведе до змін. На гірше чи на краще.
Тому вже зараз – за півроку до виборів – треба усвідомити, що на вибори треба йти обов’язково. Подобається вам «Партія регіонів» — прийдіть і підтримайте її. Розділяєте погляди якоїсь із опозиційних сил — віддайте голос їй. Але тільки не стійте осторонь. Адже життя зміниться саме у той день, коли значний відсоток громадян України зрозуміє, що голосування на виборах — це пряме визначення долі країни на найближчі роки. А коли кожен усвідомлюватиме, що завтрашній день України залежить і від нього, то він не зможе не прийти на вибори і відсидітись на теплій печі. А інакше за п’ять років у нього підросте син і спитає у батька: «Тату, а чому у нас така влада у країні?». А той відповість: «А я не знаю, синку. Я на вибори не ходив. Її без мене вибрали».
Пам’ятайте: владу обираєте ви самі. Але не тоді, коли в день виборів сидите вдома.
