Центр міста. На годиннику стрілка перейшла за полудень. Заходжу в найближчу аптеку за аспірином. Там вишикувалась невелика черга із п’ятьох відвідувачів. Я стаю позаду них. Молода жіночка-фармацевт метушиться у пошуку щойно замовлених ліків. Через декілька хвилин з легкістю знаходить потрібний препарат, друкує чек і відпускає першого в черзі відвідувача. За ним другий… потім третій… І ось уже за декілька хвилин з черги залишається лише одна гарно вбрана та доглянута жінка років сорока в чорній хутряній шубі. Тут до аптеки заходить дідусь. За зовнішнім виглядом, йому близько восьмидесяти років. Відразу ж, без черги, він зухвало підходить до аптекаря, яка на цей момент за комп’ютером перевіряє наявність ліків на складі. Дідусь гучним голосом запитує: «А у вас панцирі є?» Усі без винятку відразу ж здивовано звертають увагу на дідуся.
— Які ще панцирі, дідусю? — люб’язно відповідає аптекар.
— Аааа! Так ви тут ні чорта не знаєте! Обичні такі, пан-ци-рі!
— Чоловіче, я не знаю, що це, — розгубилася фармацевт.
— Так отож, і не знаєте! Понабирали на роботу по об’явленію, називається!
Далі чоловік повільно лізе до кишені, з поміж декількох папірців обирає один, складений на чотири частини, розгортає його і читає: «Пам-пер-си».
— О! Памперси! Третій размєр. Є? — додає дідусь.
— Понятно, — сміється аптекар. — Є!
— Тільки бігом давай! А то ходиш тут, як улітка! — розгнівано кидає у відповідь недоброзичливий дідусь.
Тут у діалог втручається жінка, поперед якої дідусь вліз у чергу.
— Чоловіче, а чого ви так грубо говорите з дівчиною? Мало того, шо без черги, так ще й хамите! Шо вам треба?
Тут чоловік розвертається до цієї жінки. Його похмурий вираз обличчя відразу ж змінює хитра посмішка. Та чомусь від цього він одразу ж став виглядати трішки добрішим.
— Шо мені треба? — задумується. — Та таку молодичку, як ти-и-и! — єхидно відповів дідусь.
Після цих слів відразу ж напруга в аптеці спала. Чоловік забрав свої «панцирі» і пішов. А присутні в аптеці ще декілька хвилин сміялися над зухвалим та гумористичним дідусем.
Читайте також:
