Останнім часом у газеті «ЕХО» друкуються статті про відкриття хокейного майданчика та про «найшвидшу гру», тобто хокей, у Кобеляках. Відвідавши у вихідний день мікрорайон Солонці, я побачив побудований хокейний майданчик з гарним льодовим покривом, якісною розміткою, з освітленням, підведеною водою, лавками. Подивився хорошу гру Кобеляки-Перегонівка. І одразу мені згадалось, як ми молодими теж колись грали в хокей.
Мало хто пам’ятає, що у Кобеляках 50 років тому була хокейна команда. Грав у її складі і я. Наш хокейний майданчик був на річці Ворскла, біля мосту (Дитячий пляж). І змагались не лише між собою, а їздили грати у Полтаву. Були два хокейні мікрорайони в Кобеляках. Це Бровари та Рибалки (міський пляж). Ці два мікрорайони постійно вели між собою хокейні баталії. Майданчик Броварів знаходився на Ворсклі у районі повітряного газопроводу. Вони до нас приходили грати в хокей, а потім ми до них. А коли треба було їхати на зустріч з полтавською командою, створювали збірну з цих двох команд. Хто ж входив до нашої льодової дружини? Капітаном був добре відомий у Кобеляках футболіст і тренер Микола Луценко. Постійно грали викладач фізкультури і футбольний суддя Федір Гапонов, Юрій Лебединський, який грав у футбол у багатьох містах за команди майстрів, Леонід Гуткін — грав за збірну радянських військ у Німеччині, а потім за ЦСКА. Микола Чигрин (Чуб), Віктор Заскалько, Юрій Шипко, Слава Шапка, Володя Матюхов, Валентин Івченко, брати Галагани.
Ми грали в хокей у дуже важкий час, не було хокейної форми, ключок, шайб, ковзанів. Столяру замовили, він нам поробив дерев’яні хокейні ключки, а ковзани доставали хто як міг. Ми були молоді і веселі, цілу зиму проводили на хокейному майданчику, тренувались. Існувала наша команда приблизно з 1958 по 1960 рік. У 1961–62 році керівник райспорткомітету Федір Савич Лисенко спробував залити хокейний майданчик прямо на міському стадіоні. Але він довго не протримався через часті відлиги. І після того хокейними майданчиками у Кобеляках уже ніхто не займався.
І от через 50 років у райцентрі знову відродився хокей. З гарним хокейним майданчиком, з хорошими місцевими хокеїстами, з хокейною формою і ковзанами. Ця подія, безумовно, радує усіх кобелячан. Адже з’явилось чудове місце, де можна покататись на ковзанах та зайнятись спортом. Тож великого вам успіху, кобелячани, у хокейних баталіях, великих вам хокейних перемог. Бажаємо, щоб хокей завжди користувався великою пошаною на кобеляцькій землі. Щира подяка всім, хто організовував і брав участь у будівництві хокейного майданчика.
