Де Ви, Анатолію Петровичу?

Написала я свою замітку задовго до проведення круглого столу «Відкритість місцевої влади, як фактор демократизації суспільства» в Кобеляках, а опублікувати остаточно вирішила після виходу статті «Гнійник» прорвало» в останньому номері «Ехо».
Я з самого народження проживаю в Біликах, тут мої батьки, діти, внучка. Працювала вчителем в школі, секретарем селищної ради, добре знаю проблеми біли чан. Хочеться приносити людям користь, допомагати їм. Завжди пам’ятаю просту істину: «Якщо Бог дав тобі життя та розум, використовуй його на благо оточуючим, твори добро ближнім». І батьки виховали мене, моїх двох братів і сестру в такому дусі. Тому важко змиритись з тим кошмаром, який твориться зараз у повсякденному житті. Несправедливість на троні, правда нікому не потрібна, за неї ще й постраждати можна.
Дійсно, в районі, та й не тільки, правлять гроші. Хто при грошах, ще й нечесно нажитих, той і замовляє музику, а інші змушені під неї танцювати. Протидіяти? Це можна зробити тільки словом, тому й пишу про наболіле.
Всім відомо, що Білики — це один з найбільш криміногенних населених пунктів району: наркотики. Анатолій Ратаєв озвучив те, що знають всі біличани (впевнена, що не лише вони). Є у нас кафе, де торгують наркотиками. І торгуватимуть, поки начальником райвідділу внутрішніх справ буде Анатолій Гриценко.
У квітні 2009 року у Біликах, в селищному будинку культури, відбулась сходка громадян — зустріч з новопризначеним начальником райвідділу. Це так подавалось громадянам. А насправді це було міроприємство за сценарієм однієї з приватних підприємців (їй вже тоді, очевидно, пан головний міліціонер району «допомагав») по відстороненню від виконання своїх обов’язків голови громадського формування. Та це не так важливо, як те, що наобіцяв нам шановний пан Гриценко. На всі питання, які піднімались біличанами, він говорив, що всі проблеми наші, — то було до нього, а ось при ньому буде порядок. Виходить, що всі колишні начальники райвідділу, його працівники нічого не робили, — і ось з’явився він, наш герой, буде скрізь наводити порядки. Розумію, як боляче було колишнім міліціонерам, ветеранам праці чути такі слова про те, що їх труд — то ніщо. Та ні, шановний Анатолію Петровичу, це Ви нічого не робите. Пообіцяли людям щомісяця проводити сходки-зустрічі. Де Ви, Анатолію Петровичу? У якому лісі заблудились, може, в галівському? Бо вже з квітня минуло вісім місяців, а Ви все їдете. Боїтесь біличан, що не мовчать? Клятвенно обіцяли жителям селища, що місця відпочинку будете контролювати, що допоможете селищній владі у дотриманні громадського правопорядку. Начхати (вибачте) на це і Вам, і селищній владі. Де Ваші відпрацювання Біликів, які, до речі, регулярно проводились при колишніх керівниках райвідділу? Чи Ви, може, ще й темряви боїтесь, бо до нас треба приїжджати щодня з настанням сутінок. Тоді Ви, шановний, побачите, що робиться в селищі і, можливо, зрозумієте, що дільничний повинен проживати в Біликах, а не в Кобеляках, як є нині. Навіщо було переводити нашого дільничного Дмитра Стрюка хто зна куди? Щоб такі, як він, не заважали в кафе торгувати наркотиками? Дуже багато до Вас питань у біличан, тому й не їдете до нас.
Замість цього пишете самі про себе статті, «воздаєте» собі хвалебні оди. З «Ехо» взнаємо про Ваші подвиги. А ще ми виписуємо журнал «Міліція» і я недавно прочитала там, як Ви добре працюєте, виявляється. Генерал Вас вихваляє. Є дуже влучні слова: «Кукушка хвалит петуха за то, что хвалит он кукушку». Вам це нічого не нагадує? Ні колишні начальники райвідділу, ні дільничні собі хвали не воздавали, а працювали і результат був. Одного погляду Вадима Григоровича Ліновицького вистачало, щоб у правопорушників тремтіли коліна і вони забували про те, що задумали. Коли хулігани чули, що Яковський йде, тікали далі, ніж бачили. А що зараз? Пусті обіцянки.
Скажете, критикувати кожен може. Згодна. Та слава Богу, є в Біликах люди, яким небайдужа обстановка в селищі, яким болить серце, коли бачать бездіяльність тих, хто повинен берегти правопорядок. Тому колишні працівники органів внутрішніх справ, люди, які мають неспокійні серця, вирішили створити козацьке формування, щоб своїми силами оберігати мир і спокій біличан. Зараз це формування в стадії утворення, воно буде відповідним чином зареєстроване і працюватиме. Якщо хтось із біличан захоче приєднатись, звертайтесь, будь-ласка, до нашого колишнього дільничного Сергія Яковського або до автора цієї статті. Вимоги до кандидатів прості: досягнення 18‑річного віку та велике бажання допомагати у наведенні та дотриманні громадського правопорядку. Бо далі чекати немає чого. Селище потрібне нам, його жителям. Як що не ми, то ніхто.

Логін:
Пароль:
запам'ятати