Але спочатку короткий екскурс в історію. Не дуже далеку, та все ж. Розпочалося будівництво славнозвісної п’ятиповерхівки у1986‑му році. Тоді СРСР вже доживало свої останні роки, але гроші в країні ще водились, тому можна було навіть планувати будівництво нового житла для Нових Санжар. Тим більше, що за зведення будинку взялася чи не найбагатша тоді організація — Новосанжарська експедиція глибокого буріння. Зрозуміло, що по завершенню будівництва, квартири дісталися б працівникам вищезазначеної організації. Але минулого не так вже й багато часу, як будівництво надовго стало. Розвалився Союз, розпалася нафторозвідка — і будинок надовго «заморозили».
Довгий час недобудована п’ятиповерхівка «прикрашала» Нові Санжари своїм виглядом. Вже у незалежні часи було кілька спроб завершити будинок, але нетривалих і непереконливих. І лише три роки тому за справу взявся полтавський інвестор. Він взяв у держави кредит і почав роботи по завершенню будівництва. Але незабаром розпочалася світова економічна криза, яка суттєво зачепила і Україну. Банки перестали надавати кредити, натомість суворо вимагали повернути отримані раніше кошти. Будівництво знову майже стало і з квітня до серпня цього року роботи практично не проводились.
І чекати відновлення робіт довелося б іще довго. Якби цього року у державі не розпочалася програма добудови незавершеного будівництва. Через Державну іпотечну установу були виділені кошти на добудову готового на 70 % житла. Його викуповували у компаній для розподілу людям, що стоять на квартирній черзі. Але Нові Санжари… у цю програму не потрапили. І лише завдяки клопотанням губернатора Полтавщини Валерія Асадчєва та його заступника Андрія Баранова новосанжарську п’ятиповерхівку долучили до переліку інших будинків, завершення яких взялася профінансувати держава. На це було направлено 8 мільйонів гривень і полтавський інвестор швидкими темпами почав надолужувати згаяний час. Будинок обліпили мурахи-робітники і справа помітно просунулась у сторону завершення.
А поки робітники фарбують, штукатурять і бетонують, ми вирушаємо до Новосанжарської селищної ради, аби поцікавитись порядком розподілення квартир у цьому будинку.
— Держава стала власником 37 із 49 квартир у будинку, — розповідає селищний голова Андрій Река, — їх і розподілять за певною схемою. Частину з них дадуть пільговикам, частину — представникам силових структур, інші дістануться людям із загальної черги. Проблема в тому, що того ж міліціонера можуть прислати із Полтави чи іншого райцентру і дати йому тут житло. Але я думаю насамперед про новосанжарців і докладу максимум зусиль, щоб усі 37 квартир дісталися нашим людям.
За словами селищного голови, відбір майбутніх власників досить-таки суворий і остаточний список отримувачів безкоштовних квартир затверджуватиметься у Києві, спеціальною комісією створеною при Кабміні. Решта 12 квартир, власником яких лишиться інвестор, будуть реалізовані за гроші.
— Звичайно, всім квартир не вистачить, — коментує Андрій Река. — На черзі іще з 80‑х років стояло 85 чоловік. А якби створювати чергу сьогодні, то бажаючих би набралось тисяч п’ять, не менше. Але ми все-таки думаємо про майбутнє вже сьогодні. Той самий інвестор, щойно закінчить будівництво будинку по вулиці Шевченка, отримає два майданчика під зведення іще двох будинків — за магазином № 8 та біля колишнього ДОСААФ.
До речі, 37 безкоштовних квартир за кількістю кімнат поділяються наступним чином: 1‑кімнатних — 4, 2‑кімнатних — 15, 3‑кімнатних — 18. Площа 1‑кімнатної квартири складає 35,1 кв. м., 2‑кімнатної — 54,4 кв. м., 3‑кімнатної — 68,2 кв. м.
Після розмови із селищним головою саме час вирушити на будівництво і подивитися на будинок зовні і зсередини. У внутрішньому дворі працює бригада новосанжарського «Райавтодору», а на самій п’ятиповерхівці — працівники будівельної організації — малого приватного підприємства «Астрем». Екскурсоводом по будинку згоджується виступити начальник дільниці Сергій Василенко. Разом із ним ми підіймаємось сходами, щоб оглянути практично завершену квартиру на третьому поверсі. Хоча і сам будинок вже перебуває у стадії повного завершення.
— Роботи лишилось на п’ять днів,— говорить Сергій Костянтинович, — а потім приїдуть кияни з іпотеки — будуть приймати ті квартири, які дістануться вашим людям.
Заходимо до трикімнатної квартири на третьому поверсі. Просторо, затишно, зручно. Якби не будівельне сміття на долівці, хоч завтра бери та заселяйся. Працівниці будівельного підприємства вже поклеїли у квартирах шпалери, завершували фарбування. У деяких — постелили лінолеум, але селищний голова Андрій Река відмовив будівельників класти його в кожній квартирі — порадив просто віддати майбутнім господарям, а ті вже хай вирішують, який тип підлоги обирати.
Йдемо далі. Як запевняють будівельники, квартири надійно утеплені. Крім того, у кожній встановлений сучасний котел. Санвузол, звичайно, роздільний — окремо ванна, окремо туалет. Сантехніка, можливо, і не останнього європейського зразка, але на вигляд досить пристойна.
Окрім житлових квартир у будинку ще будуть магазини — 5 на першому поверсі та 5 у підвальному приміщенні. Ходять чутки, що всі магазини вже викуплені місцевими підприємцями. Втім, перевірити їх буде можливо вже у досить близькому майбутньому. Так само невдовзі ми дізнаємось імена щасливчиків, які отримають ключі від заповітних квартир. І хто б не приїхав ці самі ключі вручати, все одно кращого новорічного подарунка для цих новосанжарців, напевно, що не придумає ніхто.
