У минулому номері «ЕХО» йшлося про зустріч з ветеранами головного лікаря ЦРЛ — члена провладної партії і депутата райради. Зустріч посадовця такого рангу з простими ветеранами, мабуть, можна розцінювати і як передвиборчу агітацію. На ній він привів такі статистичні дані: «Щорічно в Україні помирає понад 700 тис. громадян, третина яких — працездатного віку. При цьому смертність від серцево-судинних захворювань є однією з найвищих у світі і становить 66 відсотків». Простий підрахунок показує, що за 20 років померло нас 14 млн., з яких близько 4,5 млн. працездатного віку. Більше 9 млн. померло від серцево-судинних захворювань, а з них 3 млн. працездатного віку. Що це, як не геноцид?
І ніхто не пояснює причини цих захворювань та яка в цьому «заслуга» нашої «еліти». Традиційно вважається, що причиною серцево-судинних захворювань є гіподинамія, переїдання, вживання спиртних напоїв і паління. Я давно цікавлюся темою геноциду українського народу, як вчиненого у 30-х роках і приписаного чомусь виключно Сталіну, так і геноциду, що чиниться у роки так званої незалежності, коли вже немає Сталіна ні в живих, ні навіть в мавзолеї, ні тим більше в Україні. Вирішила я самотужки почитати щось про серцеві хвороби. Натрапила на книжку російського академіка і кардіохірурга Федора Углова «Человеку мало века». Автор цікаво описує своє життя (на момент написання йому було вже 90 років) і різні випадки з нього, дає медичні поради, але, мабуть, тому, що зачепив він і проблеми соціальні, книжка не надто популяризується навіть в Росії. Зокрема він пише: «…Исследования различных контингентов больных все чаще устанавливают прямую зависимость гипертонии от нервно-психических факторов». І далі: «…Перенапряжение нервной системы и психо-эмоциональные стрессы являются главной причиной острых инфарктов, нередко со смертельными исходами. Вот почему профилактика целого ряда сердечно-сосудистых заболеваний выходит за рамки сугубо медицинских действий, а в значительной степени носит социальный, государственный характер». От саме про соціальний і державний характер серцево-судинних хвороб і хотілося б щось почути як від влади, так і від лікарів. А ще почути про роль ЗМІ у формуванні здорової психічної «атмосфери». Але ця тема мовби заборонена, нічого нам про це не розповідають. Не розповідають і про роль «еліти» у формуванні соціального і державного факторів. А виходить так, що саме від впливу цих факторів померло 4,5 млн. людей працездатного віку. Ф. Углов пояснює: «Никто не может жить долго, если впереди мрак, если у человека нет никакой надежды на лучшее будущее». А в кого із вас є надія на краще майбутнє, хоча б ілюзорна, як раніше? Вас хоча б не тероризували та не залякували то газом, то тарифами… Не сприяє профілактиці серцевих хвороб і колотнеча з пільгами для ветеранів, для дітей війни і т. п. А у цьому ж номері «ЕХО» йдеться про можливе закриття поштового відділення, мабуть, для того, щоб напередодні виборів зробити добру справу і його «відстояти». Є у цьому ще один «позитив». Доки про закриття говоритимуть, дивись, когось із сільчан інфаркт схопить.
Недавно дали мені Свідки Ієгови свою «книжечку» про Армагедон, а там таке: «Сатана и демоны побудять человеческие правительства собрать войска, чтобы покончить с Божим народом. В результате этого нападения погибнут миллионы людей, потому что Бог защитит свой народ… Ответные действия Иеговы превзойдут все, что он делал в прошлом, защищая свой народ». І на обкладинці ядерний вибух. А відбудеться все це ледь на завтра. Це що: залякування чи взагалі пропаганда війни? Хто його чіпає, той народ? Кому це так не йметься? І все це під прикриттям так званого Святого Писання. Та я вам у тому писанні що завгодно знайду, в тому числі і про Божий народ. Святі отці, розкажіть людям, чого в рот води набрали? Претендуєте ж на пастирів нації. Нехай до пересічних не доходить, а що ж влада? Також отупіла і нічого не розуміє? Та від такого будь-кого інфаркт схопить.
Взагалі цікаво спостерігати, як влада намагається переконувати людей у своїх дійсно добрих справах, роблячи їх за бюджетні кошти, читай — за наші з вами. І у цьому б не було нічого поганого, якби це не видавалося за якусь особливу заслугу. Насправді це повинно розцінюватися як добросовісне виконання (за немалу зарплатню) своїх службових обов’язків. І якщо сучасна влада щось робить краще помаранчевих, то це не видатна заслуга, а чесна праця. А якщо за виконання своїх службових обов’язків вимагати від електорату прихильності, то це вже можна назвати й корупцією.
Відзначу що названі мною вище такі фактори, як алкоголь і паління, є також соціальними. У нас привчають до пива вже зі школи. Йде щоденна реклама його на телебаченні. Про це також пише вищезгаданий автор: «Ярким примером…. является хитрая и многолетняя политика спаивания нашего народа и его духовное разложение. Через все виды массовой информации, используя печать, радио и телевидение, соответствующие чиновники и негодяи, наши враги вели и ведут бессовестную борьбу за спаивание нашего народа с тем, чтобы полностью уничтожить русский народ и захватить нашу страну с ее природными богатствами». Думаєте, ситуація в Україні краща? Переконана, що ні. А зайдіть у книжковий магазин і купіть таку, чи подібну їй, книгу. Не купите і не замовите. Чому? Хіба б таких книг не купували? Переконана, що купували б, але на таких книжках, виходить, не можна заробляти. Цікаво? А може, хтось не дає на них заробляти? Навіть теза класика про те, що капіталіста понад усе цікавить прибуток, чомусь ігнорується. Полиці завалені одними «анжеліками», та «кілерами» й «антикілерами». А думаєте, побачите таку книгу у бібліотеці?
У мене є пропозиція до влади: якщо ви дійсно щиро турбуєтеся про долю народу, то дайте людям доступ до знань, не безкоштовно, як гречку, а навіть за їх гроші. Я перша виступлю на вашу підтримку, якщо це питання вирішите. Для цього не потрібно ні бюджетних коштів, ні інвесторів, а лише бажання.
Наприклад, у традиціях єврейського народу знання вважаються найбільшим капіталом. Чому ж у нас так не вважають, а коли мова заходить про рівень життя в Ізраїлі, то нас тільки жаба давить.
РS: Скільки вже писалося про книжку Б. Олійника «В замкненому колі..» і ні гу-гу. Навіть в Інтернеті її немає, хоч для цього взагалі ніякі кошти не потрібні. А можна б і самого поета було запросити, наприклад, на «Гончарові дні». Але такі «еліті», мабуть, не потрібні.
