Уночі з п’ятниці на суботу пішов сніг. Він ішов усю ніч і припинився лише вранці першого робочо-вихідного дня. Комунальники, мабуть, не дуже йому зраділи. Адже знову у поспіху довелося чистити, відгортати і посипати. Пішоходи, напевно, не зраділи також. Сухий сніг упав на примерзлі за ніч калюжі на асфальті та тротуарі, і ходити по такому непевному покриттю стало справою просто-таки екстремальною. Трохи не так наступиш — послизнешся і впадеш. Добре, коли на м’яке місце.
Утім, хтось-таки, напевно, снігові порадів. Наприклад, романтики, закохані та просто люди, яким подобається білий і пухнастий сніг. Щоправда, сухим і пухнастим він був недовго. Уже ближче до обіду сніг почав підтавати. Можна було б засмутитися. Але тут прийшов час згадати, що мокрий сніг — найкращий матеріал для ліплення сніговиків. Одного такого ми, власне, і вирішили поставити неподалік будинку.
На виготовлення усієї снігової скульптури пішло не більше півгодини. Скачати три снігові кулі (які чомусь виходили не зовсім кулями), поставити їх одна на одну, надійно скріпити тим-таки мокрим снігом, обтесати — і все, сніговик готовий. Лишалося провести оформлювальні роботи: встромити усередину верхньої кулі морквину (ніс), вставити по боках від неї два горіхи (очі) та приліпити знизу зігнуту паличку (рот). Останній штрих — відерко з-під морозива на голову. Сніговик вийшов симпатичний, із майже людським виразом «обличчя». Дітям він дуже сподобався. Кірюха навіть спробував із ним поговорити. Можливо, той йому щось і відповів.
Увесь оцей час, доки ми ліпили, а потім обдивлялись сніговика і фотографувались із ним, був переповнений якоюсь такою радістю, яка буває тільки у дитинстві. Ти не думаєш про проблеми, про політику, про гроші (точніше — їх постійну нестачу), а просто ліпиш сніговика, як ліпив у дитинстві, і тихо радієш. Таких миттєвостей у нашому житті лишається все менше. Можливо, виною цьому є інтенсивність та завантаженість нашого життя. А, може, це нам самим просто потрібно уміти перемикатися з одноманітної буденності на щось незвичайне, хороше і радісне. Тому наступного разу, коли вранці ви побачите за порогом купу мокрого снігу, не нарікайте на погоду, не засмучуйтеся тим, що доведеться брати до рук лопату і знову чистити доріжки. Краще візьміть за руку свого сина і підіть ліпити сніговика. Це, напевно, найдешевший і найпростіший спосіб отримати радість.
Читайте також:
