13-го березня у центральній районній бібліотеці відбувся захід, присвячений дню народження видатного українського поета.
Для того, щоб послухати твори Кобзаря, до бібліотеки завітали дев’ятикласники Новосанжарського НВК та ті, кому небайдужа творчість Шевченка.
Відкрила шевченківські читання бібліотекар Тамара Паттієва. І першим вона надала слово школярам. Учениця Новосанжарського НВК Рената Розсоха із почуттям прочитала вірш Шевченка «Лілея». Дівчині справді вдалося увійти в образ та передати глядачам усі почуття покинутої знеславленої дівчини. Далі Анастасія Позднякова та Максим Кунін показали просто-таки театралізовану сценку на уривок з поеми «Катерина». Глядачі оцінили обидва виступи рясними оплесками.
Подружжя Миколи та Лариси Призових виконали дві пісні на вірші Тараса Шевченка: відому всім «Думи мої, думи мої» та «У Києві на Подолі». Валентина Нездойминога прочитала вірш «Минають дні, минають ночі». Світлана Яремко під акомпанемент Василя Болтушенкова заспівала «Зоре моя вечірняя»
Перервав низку виступів голова районної ради Володимир Левицький. Він вручив квіти та грамоту відомій новосанжарській поетесі, співачці та педагогу Зінаїді Дігтяр, яка за станом здоров’я не змогла бути присутньою на урочистостях з нагоди Міжнародного жіночого дня. Привітавши Зінаїду Вікторівну, голова районної ради сказав кілька слів і про Тараса Шевченка.
— У якийсь час із Шевченка зробили ікону, — констатував Володимир Левицький, — хоча насправді він був звичайною людиною — із своїми плюсами і недоліками. Його зображували у баранячій шапці та кожусі, тоді як він одягався, як денді і відвідував найкращі петербурзькі салони. Насправді Шевченко був багатогранним і саме таким його повинні вивчати представники молодого покоління, які тут зібрались.
Зінаїда Дігтяр подякувала за квіти і грамоту, а усім присутнім подарувала пісню «Така її доля».
Далі вірш Шевченка «Не нарікаю я на Бога» прочитав поет Віталій Чепіжний. Але головним у його виступові був навіть не вірш. Віталій Іванович на противагу словам голови районної ради висловив певність щодо того, що Шевченко все-таки був не звичайною людиною, а справжнім пророком. Підтримала поета і бібліотекар Тамара Паттієва, яка підкреслила, що вірші Шевченка — більше, ніж просто поезія.
— Якби завтра раптом зникла уся історія України, то її можна було б відновити по віршах Шевченка! — переконано сказала ведуча заходу.
Завершувались читання під елегію пам’яті Тараса Шевченка, яку виконали Володимир Каплуновський та Микола Колодочка. Учні сиділи і слухали. Можливо, вони думали про те, як швидше дійти до школи та зайнятість своїми справами, а можливо — замислились над тим, хто ж таки був Тарас Шевченко — пророком, генієм чи звичайною людиною. І, можливо, саме після таких зустрічей їм захочеться вперше прочитати «Кобзаря» не тому, що він у шкільній програмі, а просто так — для себе. Можливо…
