У 1897 році був проведений перший загальний перепис населення Російської імперії. Це завжди було дуже важливо для держави — знати кількість населення, віковий, професійний склад і так далі, аби вчасно вносити зміни в свою політику. Половина сучасного Царичанського району в ті часи відносилась до Кобеляцького повіту Полтавської губернії. То ж цікаво, мабуть, буде знати, яким же був у кінці ХIХ століття цей повіт.
Сучасним кобелячанам, можливо, не відомо, що в ті часи у місті було 11 передмість і пригородів. У пригороді Ковжежа проживало 25 чоловіків і жінок, у передмісті Юр`ївка — 1085, у пригороді Покрівка — 831, у передмісті Гатище — 584, на Подолі — 379, на Броварках — 375, у пригороді Черкещина — 337, у Стрижках — 539, у пригородах Чапалівка і Розсипалівка відповідно 271 і 159 жителів. І у передмісті Заворскло жило 1038 чоловіків і жінок.
Всього переписчики нарахували у цей рік на території Кобеляцького повіту 217 тисяч 875 жителів. З них у самих Кобеляках проживало 10 тисяч 487. Цікаво, що з названої кількості населення повіту, 209 тисяч 628 чоловіків і жінок були уродженцями населених пунктів повіту. Народжені у самих Кобеляках становили 9 тисяч 53 жителя. Така статистика говорить про те, що в кінці ХIХ століття міграція була мінімальною. Потреби кудись їхати в пошуках роботи чи кращого життя майже не було, бо в суспільній економіці переважало сільське господарство, роботи в якому були мало механізовані і потребували великої кількості робочих рук. Правда, слід зауважити, що за територією тодішній Кобеляцький повіт був на третину більший від сучасного Кобеляцького району (3,227,2 версти).Тоді до нього відносилась частина сучасних Новосанжарського та Царичанського районів.
214 тисяч 315 жителів своєю рідною мовою вважали великоросійську та малоросійську мови. Для 3 тисяч 409 жителів повіту рідною була єврейська мова.
У повіті на 1897 рік нараховувалось 37 тисяч 389 господарств. З них у самих Кобеляках було 1886. У 17 тисяч 846 господарствах працювало від 6 до 10 робітників. Господарства з двох працюючих було 2586.
Що стосується вікової категорії населення, то найбільшу її частину становили діти, віком від 1 до 9 років. Їх налічували аж 57 тисяч 861. Чисельність хлопців і дівчат від 10 до 19 років — 51 тисяча 449 душ, від 20 до 29 — 31 тисяча 803 і від 30 до 39 — 23 тисяч 630. А вже населення від 40 до 49 років складало лише 18 тисяч 300 душ. Таке розподілення населення повіту по вікових групах говорить про багатодітність селянських родин, що було запорукою фізичного виживання населення в умовах панування напівнатурального господарства, коли життя підтримувалось лише тим, що вироблялось і вирощувалось у самому селянському господарстві.
Цікавою була і соціальна картина повіту. Так, кількість наслідних дворян становила 934 чоловіки і 1121 жінки. Дворян, які одержали звання, як його називали «личное», було в повіті 287 чоловіків і стільки ж жінок. У цю кількість входили і чиновники не з дворян.Священників було 461 чоловіків, а жінок, які проживали в їх сім`ях — 610. «Потомственные и личные почётные граждане» — 130, купців 169, міщан 7115, селян 99 тисяч 429 і один військовий козак. Тобто, як бачимо, за населенням повіт був практично повністю селянським.
