Мера підтримала молодь

14 грудня відсвяткував свій 60-річний ювілей міський голова Кременчука Микола Глухов. Як для керівника наш мер досягнув віку зрілості: здобуті досвід, мудрість і шана, є знання та прагнення їх реалізувати. Майже 10 років Микола Глухов обіймає посаду голови Кременчука, величезна відповідальність за життя міста та його мешканців вимагають наполегливості, рішучості, нерідко навіть жорсткості у діях. Мер не приховує – бувало складно, але він не з тих, хто пасує у скрутний момент.

— Миколо Володимировичу, як Ви особисто оцінюєте роботу нинішнього мера Кременчука і його команди? Що з найбільших здобутків для міста Ви б відзначили?
— Я вважаю, одне з перших досягнень – те, що міська влада як орган місцевого самоврядування захистила право на отримання й здобула Міжнародний сертифікат якості на надання адміністративних послуг ISO 9001-2008. Хоча я сьогодні, поклавши руку на серце, повинен сказати: ще не все так добре, як хотілося б. Але у будь-якому разі ми рухаємось вперед. Ще одним здобутком можу назвати певні кроки в реформуванні системи житлово-комунального господарства міста і підвищення якості надання комунальних послуг населенню. Велике значення має перехід від ГЖЕПів до значно ефективнішої практики керуючих компаній в обслуговуванні житлового фонду.
Найбільш проблемною сьогодні залишається робота КАТП-1628. Попри все, я впевнений, що перспектива у підприємства дуже гарна, це пов’язано з переходом на нові форми збирання відходів, із залученням інвестицій у будівництво сміттєпереробного заводу й зацікавленістю інвесторів безпосередньо роботою КАТП.

— Тобто планів на подальшу роботу достатньо? Адже не секрет, що Ви маєте намір балотуватися на посаду мера на наступні 5 років.
— Вперше про це мене запитала молодь під час зустрічі з випускниками шкіл. Я сказав, що балотуватимуся в разі їхньої підтримки, у відповідь почув, що підтримка буде. Звісно, я добре усвідомлюю свій вік і розумію, що сьогодні, можливо, є люди, які готові замінити мене на цій посаді. Але мені не хотілося б, щоб повторилася ситуація 90-х рр. Я працював тоді разом з Іваном Кіндратовичем Пономаренком. У 1998 р., після виборів, місто очолила нова людина, яка багато обіцяла городянам, а в результаті Кременчук чимало витратив, зокрема й на новий міст через Дніпро. У той період у вирішенні цього питання ми вийшли практично на етап залучення коштів, тодішній Президент України Леонід Кучма на всю Україну сказав, що міст у Кременчуці будуватиме японська фірма «Міцуї». На жаль, досягнуті здобутки були втрачені, й я сьогодні, пропрацювавши 10 років на посаді мера, не можу похвалитися значними зрушеннями у питанні нового мосту.

— Окрім мосту, назвіть, будь ласка, ще кілька основних напрямків роботи.
— Ми маємо дуже багато проблем в медицині, місту потрібне кардіологічне відділення, нова будівля для онкодиспансеру. Уваги та фінансової підтримки потребує галузь освіти, йдеться про покращення матеріально-технічного стану освітніх закладів, ремонт дитячих садків та шкіл. Потрібно завершити реформування ЖКГ, реалізувати програму утилізації побутових відходів. Наразі незадовільною я вважаю роботу підприємства, яке займається озелененням Кременчука. У планах – втілення масштабного проекту реконструкції центральної частини міста, будівництво нового мікрорайону «Озерний». Загалом проблем у місті багато, мені не треба їх вивчати, бо я їх знаю.

— Робота мера в багатьох аспектах залежить від депутатів. Чи задоволені Ви нинішнім складом міської ради?
— У будь-якому випадку обрана міська рада мене задовольняє, тому що депутати – це представники кременчуцької громади. Мене не задовольняє міська рада як орган, обраний за пропорційною основою. Бо здебільшого депутати вимушені голосувати не так, як вони вважають особисто, а так, як того вимагає партійна фракція. Тому я переконаний, що вибори до місцевих рад мають відбуватися на мажоритарній основі, аби депутат обирався від конкретного округу, знав своїх виборців й звітував перед ними про зроблене.

— Якось раніше Ви казали, що мер має бути позапартійним. Як щодо Вашого членства в Єдиному Центрі?
— Я не відмовлюсь від своїх слів. Якщо постане таке питання, то готовий вийти з лав партії.

— А коли це питання може постати?
— Ось завершимо президентські вибори, розпочнеться кампанія виборів місцевих. Тоді й настане час вирішувати.

— За два тижні – Новий рік. Для Вас особисто яким був 2009-й?
— Рік був особливим, на високому державному рівні було відзначено мою роботу (президентський орден «За заслуги» ІІ ступеня – ред.). Хоча я вважаю, що це заслуга не моя, а тієї великої команди кременчужан, де кожен добросовісно працює й робить внесок у загальний добробут і розвиток міста.
2009 р. для мене також визначальний, адже 60 років тому я прийшов у цей світ завдяки своїм батькам, які виховали мене, дали освіту. Я вдячний долі, що маю таку сім’ю, дружину, з якою ми разом вже упродовж 37-ми років виховуємо дітей та онуків.
Наступний рік не буде легким, тому що економічна криза позначилась на всіх сферах життя. Але я дуже хотів би, щоб мої прогнози не справдилися, нехай 2010 рік буде кращим, нехай будуть добро і щастя у кожній кременчуцькій родині!
Міський голова Кременчука Микола Глухов – відома особа на рівні держави, він – член правління Асоціації голів міст України, лауреат загальнонаціональної премії «Людина року-2005» у номінації «Міський голова», нагороджений орденами «За заслуги» ІІ та ІІІ ступенів.

Рецепт від кризи
На запитання: «Де шукати позитиву у період кризи?», Микола Глухов розповів казочку про двох жаб, які потрапили у глечик з молоком. Одна жаба змирилася: «Ми все одно звідси не виберемося!», й пішла на дно, а друга бовталася-бовталася, аж поки не відчула тверду опору під лапами – вона збила масло з молока. Мораль: у найскладніших ситуаціях не треба втрачати віри у краще і припиняти боротьбу.

Логін:
Пароль:
запам'ятати