Минулого тижня у Лучках районна влада зустрічалася з місцевими жителями з приводу реорганізації школи, що знаходиться на території села.
Сходка з приводу реорганізації Сокільської школи І-ІІ ступенів повинна була розпочатись об 11-ій годині ранку в сільському клубі. Та представники районної влади приїхали раніше і відразу ж попрямували до навчального закладу. Нам також вдалося побувати в школі. Перший заступник голови РДА Микола Шабалтій запропонував нам на власні очі подивитися, яка кількість учнів навчається у класах та як проходить навчальний процес.
Загалом у школі навчається двадцять учнів. Спочатку ми зайшли у дев’ятий клас. Там якраз проходив урок географії. За партами сиділи троє дітей. У п’ятому класі ситуація нічим не відрізнялася. Там також було троє учнів. Микола Шабалтій з порогу запитав: «Діти, а вам подобається вчитися?» Всі хором відповіли, що так.
— А столицю України знаєте?
— Ки-и-иїв, — протяжно відповідають учні.
— А скільки буде сім на вісім? — запитує у одного з хлопчиків, що сидів за першою партою.
Той деякий час думає. Потім здивовано перепитує: «сім на вісім?»
— Не знаєш?
— Та шучу я, шучу — 56! — вигукнув хлопчик.
Далі ми відвідали ще кілька класів і вирушили до сільського клубу, де на той час зібралась чимала кількість людей, в основному, пенсійного віку.
Першому надали слово Миколі Шабалтію.
— Минулого року ми вже зустрічалися з вами, — говорить Микола Павлович. — Тоді було прийнято рішення відтермінувати питання реорганізації вашого навчального закладу. Рік минув, тому ми вирішили зібратися з вами, аби вирішити подальшу долю Сокільської школи. За рік кількість дітей у вашому навчальному закладі практично не змінилася. Що стосується якості навчання, то з 1 вересня 2012 року вступає в силу державний стандарт початкової освіти. З першого класу вимагатиметься від дітей вивчення комп’ютера, іноземної мови. І це тільки на користь дітям.
— А чо вони цього не вимагають, як тільки воно родиться? — зауважує одна з жінок.
— Ми радилися і в райдержадміністрації, і в районній раді, і враховували те, що у вас по кількості учнів майже порівну початкової школи і середньої, — продовжує Микола Шабалтій. — Тому ми пропонуємо залишити початкову школу, а батькам, діти яких навчаються у середній школі, обрати один навчальний заклад: Світлогірську чи Шенгурівську школу. Так буде легше в організації підвозу дітей.
— А яку це дасть економію? — поцікавився чоловік з глибини залу.
— На сьогодні у школі 11,6 ставок педагогічних працівників, — відповідає Микола Павлович. — З 1 вересня, коли призупиниться середній ступінь школи, економія коштів складатиме 88 тисяч гривень. Хоча наголошую, наша головна мета — не економія коштів, а надання якісних, освітніх послуг учням. Зрозуміло, що коли в класі 15-20 учнів, рівень знань та викладання там набагато сильніший. Протягом 10-15 років педагоги вашої школи не проходили підвищення кваліфікації.
Я ніяк не хочу образити ваших дітей та педагогів, та подивившись у довідку відділу освіти, зробив висновок, що нульовий рівень показників на районних олімпіадах та конкурсах свідчить про те, що вашим дітям треба шукати місце, де надаватимуться кращі освітні послуги.
— Наші діти не дурні! — вигукнув хтось із залу.
Далі слово взяв житель Лучок Юрій Чорний.
— Ви до нас приїжджаєте, вже як родичі, четвертий рік поспіль закривати школу, — каже Юрій Пилипович. — І вам тричі громада давала відповідь: ми проти закриття школи! Бо ми не віримо в те, що ваша влада здатна забезпечити виконання тих обіцянок, які ви даєте: що буде автобус, що дітей будуть возити. Діти будуть всю зиму сидіти отут, занесені снігом. Ви порушуєте право дітей на навчання за місцем проживання і на отримання якісної освіти. То ваші проблеми, як вирішити це проблема, а не наші! Скажіть, чиє конкретно розпорядження ви виконуєте в даному випадку? У кінці минулого року, після хвилі, котра пройшла по Україні проти закриття шкіл, Президент офіційно заявив: школи закривати не будемо! Після цього ви вчетверте приїжджаєте і говорите знову про закриття школи. То у мене до вас питання: чи у нас Президент брехло безвідповідальне, яке говорить, а потім не відповідає за свої слова, чи ви підставляєте Президента? Якщо підставляєте — то я аплодую вам. Бо якщо перед виборами ви його підставляєте, то це прекрасно!
Ці слова викликали довготривалі аплодисменти у залі.
Після чого Микола Шабалтій дав відповідь Юрію Пилиповичу.
— Я виконую наказ районної державної адміністрації, — каже заступник голови РДА. — Ми неодноразово вирішували на нараді те, які кроки ми будемо вживати з метою покращення надання якісних освітніх послуг. Після довготривалого аналізу ситуації рішення було прийняте. Я не підставляю Президента. Він говорить про те, що закон про освіту повинен виконуватись і діти повинні отримувати якісні знання. І наше завдання, щоб ці знання надавалися в повному обсязі та на нормальному рівні.
— Ми вам тричі відповідали, що згоди на закриття школи не дамо. Не дамо і на цей раз. У нас немає довіри до цих реформ. Ми не віримо, що буде краще. Виникає питання: що ви будете робити далі? — запитує Юрій Чорний.
— Враховуючи сучасні вимоги до знань дітей, фінансування та інше — рішення прийнято, — каже Микола Шабалтій. — Рішення прийматиме не ваша громада. Ми вас інформуємо про наші кроки, про те, що буде зроблено. Ваша згода не потрібна. У цьому році у вас атестація навчального закладу. А ваша школа не відповідає вимогам ХХІ століття.
— При совєцкій власті школи не закривали, а відкривали! — вигукнув чоловік з залу.
Далі слово взяла завідуюча районним відділом освіти Наталія Коваль.
— Згідно норми Кабінету Міністрів у минулому році розрахунок на одного учня становив шість тисяч на рік, — каже Наталія Мефодіївна. — Цього року розрахунок становить сім з половиною тисяч гривень. У вашій школі навчається 20 дітей. Якщо помножити кількість дітей на сім з половиною тисяч, зрозумієте, яке фінансування повинно бути на ваш навчальний заклад. У минулому році на ваш загальноосвітній навчальний заклад видатки по школі склали 306 тисяч 247 гривень. Насправді ж, по розрахунку, держава свої зобов’язання виконала. А решту грошей, котрих не вистачає, треба десь найти. Цього року розрахунок становить вже сім з половиною тисяч гривень і на вашу школу потрібно вже 383 тисячі 390 гривень. У цьому навчальному році один учень обходиться в 19 тисяч 200 гривень. Де брати решту грошей? Тому одним із кращих варіантів є пропозиція залишити початкову школу, вчителя-початківця, двох опалювачів та півставки прибиральниці. Хочу також додати, що коли ваша школа атестуватиметься, вона не пройде атестацію. Це значить, що школі не буде видаватися свідоцтво про надання освітніх послуг. А коли у школи немає цього свідоцтва, то в ній не можуть навчатися діти. І тоді ви втратите і початкову школу.
Далі слово взяв директор школи Юрій Турський. На його думку, треба задуматися над тим, щоб зберегти хоча б початкову школу.
— Інакше, може вийти так, що навчального закладу взагалі не буде, — каже Юрій Іванович.
— Ви вирішуйте, бо у нас таке враження складається, шо вас купили! — вигукнула одна з жінок.
— Вже ділили все: і землю, і поля. Давайте ще й дітей поділимо! — сказав чоловік, що сидів в кінці залу.
Зрештою, вислухавши різноманітні думки, було вирішено провести збори з батьками, і вже тоді приймати відповідне рішення. Після завершення сходки жителі Лучок ще деякий час не розходились, обговорюючи дану проблему під стінами клубу.
