Мабуть усі хоч раз у житті, але чули про цей міфічний план. Який чи то був, чи то ні. Про план директора ЦРУ Алана Далласа багато сперечаються на Інтернет-форумах та у соціальних мережах. Одні стверджують, що ніякого плану не існує та й ніколи не існувало. Ці люди сміються із тих, хто винуватить у нинішніх бідах слов’янських народів лише підступних та хитрих американців. Ті, хто у існування плану вірить, переконують, що ця неоголошена війна розпочата вже давно. І усіх нас - українців, росіян, білорусів - повільно вбивають, очищуючи для себе життєвий простір. Вбивають не з автоматів чи рушниць. А іншими. Більш дієвими методами.
Можна не вірити у план Далласа. Але можна хоча б спробувати проаналізувати життя пересічного українця від самого його народження. І переконатися - у нашій країні роблять майже усе, щоб він не виріс здоровим та сильним. А якщо все-таки виріс, то не дав нормального потомства.
Отже, немовля народилося у пологовому. Велике щастя, якщо у матері є достатньо молока і вона досить начитана, щоб знати - краще грудного вигодовування для дитини немає нічого. Але якщо із налагодження грудного вигодовування виникнуть проблеми, мамі одразу і охоче запропонують замінник - молочну суміш. Про те, що ВООЗ рекомендує годувати дитину груддю не менше, ніж до двох років, взагалі рідко хто говорить. Тому молоді мами часто годують лише стільки, скільки виходить. При цьому на рівні держави пропаганди грудного вигодування практично немає, як такої. Натомість є реклама сумішей по усіх телеканалах.
Потім дитина трохи підростає. Першим її ворогом стає те, що вона їсть. Фарбовані льодяники на палочці, жуйки, чіпси, сухарики. Усе це радше принесе дитині шкоду, ніж користь. А дитина це їсть і вже з раннього віку отримує певний букет хвороб. Батьки нарікають на шкідливі продукти, але не купити їх дитині просто не можуть - «Просить же!». У той же час держава досить лояльно ставиться до використання у харчових продуктах різних комбінацій славнозвісних «Е». Ну, а напис «Без ГМО» напевно і самі виробники серйозно не сприймають. Але для галочки потрібно і його ставити.
Інша загроза - те, що дитина дивиться. Інформація на сучасному українському телебаченні ніяк не фільтрується. Тому маленький українець з раннього віку звикає бачити криваві бойовики, сміятися із примітивних американських комедій та слухати погано запікані матюки у модних реаліті-шоу. Крім того, по телевізору можна з самого ранку подивитися на майже роздягнутих тьоть (іноді - дядь), які вихиляються, труться одне об одного і при цьому іще й чогось співають. Дитина дивиться усе це по зомбі-ящику і на майбутнє вже складає собі модель поведінки. Прокинувся, сьорбнув мартіні, сів на круту тачку, втік від поліції, вбив свого головного ворога, переспав із самою класною тьолкою, випив віскі, пішов спати.
Але це все дорослі телепередачі та фільми. Але є ж спеціальні дитячі канали, де крутять переважно мультики. Дивись - не хочу. Щоправда, мультики ці невинними ніяк не назвеш. Більшість із них - американського чи японського виробництва. І майже у кожному когось б’ють або вбивають. Це добре, якщо батьки дитини свідомі, і намагаються забрати своє чадо від таких мультиків. І показати щось справжнє. Типу «Їжачка у тумані», «Пластилінової ворони» чи класичного «Жив-був пес». Але ж батьки такі не всі, на превеликий жаль. Знову ж таки, говорити про якісь кроки держави у напрямку створення нормальних, просвітницьких, культурних, але водночас цікавих та оригінальних телеканалів, не доводиться. Їх просто немає. Напевно тому, що простіше споживати готове лайно, яке стікається до нас із-за кордону.
Потім дитина іще трішки підростає. Іде в садок, потім у молодші класи школи. Звичайно ж, отримує власний комп’ютер, а потім і доступ до мережі Інтернет. Тут взагалі наступає кінець усьому. Тому що дитина, як правило, сидить у Інтернеті без нагляду батьків. А тому дивиться - що хоче і де хоче. А Інтернет - це не лише величезне джерело інформації, це ще й гігантський смітник. Тут можна найти і інструкцію для юного терориста, і подивитися реальне відео, як убивають людину, і просто зайти на сайт, де колекціонують матюки. На наш превеликий жаль, більшість інформації наші діти отримують не у школі, не у спілкуванні із батьками, а там - у Інтернеті. А діти, вони як діти. Хочуть робити щось хороше, але тягнуться до поганого. У моїх знайомих хлопців та дівчат, яким по 13-15 років, неабиякою популярністю користується група у соціальній мережі «Вконтакт» під красномовною назвою «Пох… - пляшем!». Гарний лозунг для наших дітей. А ви потім їх намагаєтесь навчити бути культурними, не лаятись, бути ввічливими. Але як? Якщо кожного дня у Інтернеті вони бачать сотні протилежних прикладів? І проблема тут, напевно, не тільки та й не стільки у Інтернеті, як у відсутності у батьків часу. Доки вони працюють і заробляють гроші на сім’ю, діти займаються такою от самоосвітою.
Вже у підлітковому віці наші діти починають вживати алкоголь та палити. Потім приходить черга легких наркотиків. Добре, якщо тільки легких. Ми можемо заперечувати, говорити, що наші діти не такі. Вони - правильні та хороші. Але насправді, варто лише увечері вийти на вулицю, щоб переконатися - п’ють усі. Двієчники, відмінники, хулігани та тихоні. Років до 16-17 звичка пити і палити стає невід’ємною частиною життя. А вже у 19-20 вони і не задумуються над тим, що це життя може бути якимось інакшим. Звичайно, серед усіх трапляються унікали, які не підсідають на пиво, «Мальборо» та «травичку». Такі ходять до спортзалу чи у секцію боксу, ведуть тверезий спосіб життя та бережуть здоров’я. Але таких, на жаль, одиниці. І з’являються вони скоріше не завдяки, а усупереч. У держави часто не вистачає коштів на спорт та фізичне виховання. Натомість полиці із горілкою та пивом у магазинах ніколи не бувають порожніми. Цього добра вистачає завжди. Практично нікого не карають за продаж алкоголю та цигарок неповнолітнім. Так-так, ми знаємо, що таких фактів не виявлено і так далі, і тому подібне. Але ж десь вони усе це купують? І хтось же їм таки продає?
Нарешті ми дійшли до важливого етапу у житті молодого українця. Він виріс, зустрів людину, яку покохав, одружився. Вони - і це радує - планують завести дитину і покращити демографічну ситуацію в країні. Але… При цьому обидва так само п’ють пиво, палять по пачці у день, а у магазині за звичкою купують чіпси, до яких звикли іще з дитинства. Може статися диво - і дитинка у них народиться цілком здоровою. Але набагато більша імовірність того, що у маленького українця вже з народження будуть проблеми із здоров’ям. І важко уявити - якими ж будуть його діти. І чи будуть вони взагалі…
Колись - на початку незалежності - нас було багато. Ми пишалися тим, що нас 52 мільйони. Сьогодні нас вже 45 з половиною. План Далласа не існує. Але він працює. Сьогодні ми іще можемо щось змінити. Завтра змінювати буде вже нікому…
