Днями йшов по вулиці до батьків. Раптом у небі зазвучало характерне «курли-курли» і з’явився журавлиний клин. Глянув на небо, а потім роззирнувся навколо. У дворах люди, зіпершись на граблі та лопати, застигли, піднявши голови догори. Навіть дітвора, яка щебетала про щось своє, йдучи по дорозі, і ті замовкли, благоговійно проводжаючи поглядом журавлиний клин. Така собі мить просвітлення. У дзен-буддизмі її називають «саторі». Греки кажуть «катарсис».
Потім все минуло. Дітвора знову защебетала, дорослі нагнулись до грядок та подвір’їв, вимітаючи з них накопичене за зиму сміття. Буденність повернулась. А з нею зайві турботи і проблеми. Проблеми, які часто-густо ми самі собі придумуємо.
…Знайома скаржиться, що її викликають до класного керівника закладу, в якому вчиться її дитина. Батьки зібрали гроші, щоб купити для класу якесь обладнання. Його давно й купили, й встановили. Тепер вчителька вимагає звіту. І жінка не знає, що робити. Їй порадили: «Нікуди не йди і ні перед якою вчителькою не звітуй. Звітувати про благодійність ніхто не зобов’язаний». Але жінка все одно хвилюється, дзвонить юристам, запитує порад у знайомих. І, наживши клопоту на рівному місці, вже зарікається займатись будь-якою благодійністю.
Інша знайома кілька років чи десятиліть збирає гроші на власне житло. Назбирала вже більше 8 тисяч доларів. За ці гроші вона може купити добротний будинок у Кунівці. Може, але не хоче. Натомість збирається ще позичати 4 тисячі доларів, щоб купити старе житло у Кобеляках. І потім ще вкладати і вкладати у його ремонт. Хоча до місця її роботи відстань, що від Кунівки, що від околиці райцентру, однакова. А за оті тисячі, які потрібно позичити, можна кілька десятиліть їздити на роботу на таксі.
Зараз стало дуже модно і престижно купляти своїм дітям ноутбуки. Кілька років тому таким крутим гаджетом були мобільні телефони. Колись, їдучи у рейсовому автобусі з Полтави, спеціально поцікавився, як же використовує молодь «ноути». Виявилось — для того, щоб дивитись по дорозі фільми. Ну дуже раціональне використання техніки, вартістю від 3 до 10 тисяч гривень. Разючий контраст — напіврозвалений рейсовий автобус і в ньому з десяток молодих людей втупились в «Асуси» та «Асери».
Отак і живемо, витрачаючи свої сили, час і гроші на мало або й зовсім непотрібні речі та справи. І не бачимо головного, справжнього, красивого і корисного, яке знаходиться поруч.
Каюсь, сам не святий. Згадую, як з десяток років тому йшов з товаришем по кобеляцькій вулиці. І скаржився. Що і те не вдається, і туди не встигаю, і грошей катма. Він, товариш, мовчав і слухав. А потім видав: «А вишні вже поспіли».
Дійсно, вишні поспіли, журавлі прилетіли. Саторі, катарсис чи щось подібне можливі у будь-який час, у будь-яку пору року. Головне, найпотрібніше воно ж поряд, воно завжди доступне.
Читайте також:
