Пропозиції щодо «можливості та доцільності передачі в оренду каплиці Всіх Святих на міському кладовищі Кобеляк».
По-перше, просимо вибачити нас за знеособлене звернення, але, перечитавши усі оголошення та попередження про замовлення реклами в газеті, ми так і не знайшли прізвищ членів редакційної колегії та головного редактора нашої місцевої газети. То ж звертаємося до РЕДАКЦІЇ газети «ЕХО».
А тепер — по суті. Виявляється, що протягом тривалого часу міська рада нас обманювала: за християнською традицією пожертва на храм вважалася подякою Богові у вигляді милостині, а освячені в храмі свічки запалювали перед іконами, як символ гарячої молитви, полум'ям свічки піднесеної до неба. Підкреслюємо: це була жертва на утримання храму і його служителів. Виявляється, що ми жертвували на міську раду, кидаючи в скриньку свої кревні і ставлячи перед іконами хтозна які свічки. Адже їх хтось з державних службовців свідомо десь придбавав для продажу в каплиці... Це був обман не лише матеріальний, а й гірше того — це було знущання з самого сокровенного, що має бути в людській душі. Хто конкретно у міській раді молився за наших померлих?..
Чи ж малий внесок до бюджету Кобеляк здійснив за своє трудове життя наш великий земляк Микола Касьян!? Замість вдячності, ділки від влади вирішили збагачуватись і на його пам'яті. Навіть вирахували можливий прибуток — 600 гривень щомісяця орендної плати за каплицю, на яку не витратили нічого з бюджетних грошей.
Чи ж такого розвитку подій сподівався Микола Андрійович, плануючи будівництво каплиці? Адже він не побудував приміщення для якогось бізнес-клубу чи кабаре! Він будував Дім Божий на вічний спомин безсмертної душі — своєї і своїх земляків; а знайшлися невігласи, які бачать перед собою лише гроші, не замислюючись про те, що «не хлібом єдиним живе людина». Це сором для кобелячан, який набуває широкого розголосу, тому що М.А. Касьяна знала не лише вся Україна, а й держави колишнього Союзу РСР. Соромно, що людина, яка виросла за безбожної влади, виявилася інтелектуально вищою за наших сучасників. Микола Андрійович розумів різницю у функціях храму та органів місцевого самоврядування.
Ми вимагаємо від міської влади прийняти рішення про передачу каплиці Всіх Святих на міському цвинтарі у власність Українській Православній Церкві, щоб раз і назавжди закрити питання її оренди, бо сьогодні мова йде про різні конфесії, а завтра виникне бажання внести зміни до договору оренди, якщо знайдеться вигідний підприємець, який запропонує вищу грошову ставку.
