Житель Кобеляк у свої 68 років 30 разів підтягується на турніку і щодня проходить по 10 кілометрів.
На жаль, для більшості українських пенсіонерів існує не надто великий вибір щодо того, як доживати віку, вийшовши на заслужений відпочинок. У кращому випадку — це все та ж робота. Працюють пенсіонери в основному для того, щоб якось проіснувати самим або вічно допомагати дітям і внукам. Дехто працює з інших міркувань — не бажаючи розлучатись із улюбленим заняттям та щоб не «випасти» із активного життя. Але таких меншість. Ну, і зовсім мізерна частина пенсіонерів мають такі статки, щоб, як їх європейські, американські чи японські колеги, подорожувати по світу, насолоджуючись заслуженим спокоєм і комфортом. Не є секретом і той факт, що незмінними і найвірнішими супутниками українських пенсіонерів є численні хвороби. Що й казати, картина в цілому нерадісна. Але не для всіх. Завжди є приємні винятки.
Кобеляцький пенсіонер Василь Довгоженко в молодості не був якимось видатним спортсменом. Він не входив до складу різних збірних, не брав призів на районних чи обласних змаганнях. По суті, більш-менш активно займатись фізкультурою чоловік почав у сорок років. До цього його примусили зайва вага і болячки, які почали активно нагадувати про себе. У свої сорок Довгоженко при рості один метр шістдесят сантиметрів мав 85 кілограмів ваги, гіпертонію та поліартрит. У принципі — стандартний набір українського чоловіка середнього віку. Більшість у такій ситуації покладаються на лікарів та пігулки. А Довгоженко згадав про Миколу Амосова, видатного медика, який все життя пропагував активний та здоровий спосіб життя.
Для початку, Василь поставив собі завдання скинути зайву вагу. І за три тижні позбувся 20 кілограмів. Це було восени. Відправив дружину на курорт і сів на дієту. «Вона приїхала і не впізнала мене», — сміється Довгоженко. І згадує, що дружина довго не вірила, що він схуд самотужки, а не «завдяки» якійсь тяжкій хворобі.
Накачатись можна без тренажерів
З того часу минуло вже майже тридцять років. Василь Довгоженко кілька разів змінював місце проживання і роботи, вийшов на пенсію. Незмінним залишався лише його щоденний графік тренувань. Хоча він сам не вважає це навіть тренуванням. Каже: «Це так, звичайна робота над собою, я ж рекорди ставити не збираюсь».
Кожного дня він встає з ліжка о п’ятій тридцять і починає займатися гімнастикою. Нічого особливого у комплексі, який Василь придумав сам для себе, нібито й немає. Звичайна гімнастика — махи руками, ногами, присідання, розтягування. Обов’язкова умова одна — зробити не менше двох тисяч рухів. Виконання комплексу займає у Василя сорок п’ять хвилин. Після його виконання він миється і лише потім сідає їсти. Завдяки регулярності тренувань, у свої майже сімдесят Довгоженко може тридцять разів підтягнутися на турніку. «Ну, не за раз, звичайно, — уточнює пенсіонер. — Роблю три підходи по десять разів. Це ж чепуха». Можливо й так, якби не знати, що такий «чепуховий» норматив не здатні виконати набагато більше половини українських юнаків. Ну, а сталевим м’язам і фігурі 69-річного чоловіка справедливо заздрять набагато від нього молодші. При цьому, він не відвідує ніяких модних нині тренажерних залів. Каже: «Накачатись можна і без тренажерів, було б бажання».
Є у Довгоженка ще низка обов’язкових правил. По-перше, він майже не дивиться телевізор. Пояснює: «Там одні ужаси. Новини руйнують психіку і душу». Натомість пенсіонер любить розгадувати кросворди. «Це я так маразм ганяю», — сміється Довгоженко. Досить довго він захоплювався зимовим купанням в ополонці. Але потім відмовився від цього заняття. «Лікар один знайомий сказав, що це небезпечно для простати. Отже, й для чоловічої сили», — говорить Довгоженко. А ще він не любить, коли його називають по-батькові. «Я — просто Василь», — наголошує пенсіонер-фізкультурник.
Дієта від Василя Довогоженка
Тричі в день їсти салат із помідорів та часнику. Салат заправляти лише олією. До салату — один або два шматочки хліба. Неодмінний додаток до дієти — щоденний 3-кілометровий крос і обливання холодною водою.
