Вулицею Шевченка у Нових Санжарах вже кілька днів біжать веселі струмки. От тільки пускати корабликів місцевим дітлахам тут не рекомендується. Тому що струмки ці біжать із каналізації.
До журналістів «ЕХО» жителі будинку № 57 по вулиці Шевченка звернулися у п’ятницю, 30-го березня.
— Ви приїдьте, подивитесь, яка у нас річка з каналізації по вулиці тече! Аж до 98 магазину, а коли напор сильний — то і до лелюхівського місточка дістає!
Коли ми приїхали на місце, то стічні води по вулиці вже не текли. Але вздовж бордюрів все ще стояли величенькі калюжі. Від них пахло зовсім не одеколоном «Шипр». Біля двоповерхового будинку № 57 по вулиці Шевченка якраз гуляли дві мами із дітьми.
— Ви по каналізації приїхали? Так напишіть, що вона у нас круглий рік тече — весною, літом, зимою. Взимку це все замерзає аж до містка! А діти ж не знають, що то не вода. Думають, що просто лід!
Жительки будинку розповіли, що каналізаційні води течуть вулицею не перший рік.
— Кожен депутат, який іде в селищну раду, приходить до нас і питає про наші проблеми. Ми їм: проблеми дві — туберкульозне і каналізація. Усі обіцяють допомогти, але так воно і лишається. Зараз ось перестало, до вечора може знову побігти. Кажуть, що недавно до каналізації ще й туберкульозний приєднали! Це ж що потрапляє у ті стоки?!
Жінки пояснюють, що сусідство з таким неконтрольованим каналізаційним стоком небезпечне ще й тим, що кожного дня цією вулицею до дитячого майданчика йдуть гратися діти з усього мікрорайону. По дорозі до розваг вони змушені переходити через смердючі стоки.
— Мамочки з колясками на площадку їдуть по цих калюжах — думають, що це дощова вода, — говорить одна із жінок, — мені самій часто доводиться обходити хтозна куди, щоб перейти через дорогу до 98-го магазину! А йдеш на роботу, проїде мимо машина, тебе оббризкає і потім ходиш — пахнеш!
За словами жінок, зранку до місця витоку стоків приїздили працівники філії «Полтававодоканалу». Щось поробили на насосній станції і струмок по вулиці бігти перестав. Але чи надовго?
Як з’ясувалося, ні. Тому що жителі будинку телефонували журналістам спочатку в суботу:
— Цілу ніч текло. Калюжі вдвічі більші, ніж були вчора!
А потім і у неділю:
— Зранку хлеще так, що ми думали — дощ надворі йде!
За півгодини ми приїхали на місце події. З-під плити, якою накритий отвір каналізаційної шахти, бурхливим потічком бігла вода. Точніше, на вигляд це була вода, а на запах — каналізаційні стоки. Усе це бігло вздовж вулиці вниз, повз 98-й магазин і далі — у напрямку Лелюхівки. Біля насосної станції ми помітили кількох працівників «Полтававодоканалу» на чолі з їх керівником Віктором Батурою. Один з працівників, побачивши журналіста, одразу ж попрохав його якомога ширше висвітлити каналізаційну проблему.
— Ви хочете побачити, що люди викидають у каналізацію?! Ми там находимо що хочеш! Який же насос це може перекачати?! Ми просто не в змозі справитись із цим!
Чоловік повів нас до люку, розташованого за п’ятиповерхівкою по вулиці Ковалівській, 37. Це звідсіля стічні води потрапляють у колодязь, а потім ідуть до насосної станції. Окрім будинку, підключені до лінії водовідведення ще й лікарня та інші будинки. За словами працівників «Полтававодоканалу», туберкульозне відділення підключене до іншої лінії, яка йде з автоколони.
Зупинившись біля люку, чоловік вказав нам на величеньку купу мотлоху та сміття, яка лежала неподалік.
— Може, ми й неправильно робимо, що все не вивозимо, але ж хай люди хоч самі подивляться! — пояснює Віктор Батура, який підходить до цієї самої купи. — Що ми тут тільки не виловлювали — і носки, і труси, і бюстгальтери — все попадає в каналізацію!
У купі, яку демонструють працівники «Полтававодоканалу», кидаються в очі використані жіночі прокладки, пластмасова мильниця та якийсь елемент жіночого одягу — чи то сарафан, чи то плаття.
— Це все потрапляє у труби! Як його перекачати? Ніяк! Оцим усім забиває труби від колодязя до насосної станції. І тоді воно, ясно, біжить через верх і тече по вулиці!
Окрім предметів одягу та різного сміття, у каналізаційних шахтах часто знаходять дохлих їжаків та котів. Працівники «Полтававадоканалу» запевняють, що вкидають їх спеціально.
Віктор Батура, відповідаючи на питання про ліквідацію витоку стоків, розповідає про непрості часи для його служби.
— Раніше у нас було 4 станції. І 24 працівники. А зараз 12 станцій і 12 працівників! Ось чоловік сьогодні у отпуску, а приїхав, допомагає нам. Ми бачимо, що забито від колодязя до станції. Зараз треба прочистити. Привеземо спеціальні їжаки і будемо пробувати пробивати.
Разом із працівниками йдемо до насосної станції. Двоє з них беруть мотузки і витягають з ями так звану фільтруючу корзину. Вона до половини заповнена якимось чорним мулом упереміш із рештками продуктів харчуваннями, клубками кульків, пакетів та лікарняних бинтів.
— Оце потрапляє під насос і він уже його не тягне, — коментує Віктор Батура. — Хоча для цього потрібна протиілова машина. Вона повинна приїхати з Полтави, тоді можна буде прокачати ці труби.
Машина з Полтави приїздила і в неділю, і в понеділок, і у вівторок.
— Вони у неділю були вже пробили, а потім знову потекло, — говорить селищний голова Андрій Река, — я три дні біля них з ранку був. Сьогодні (у вівторок, 3-го квітня — авт.) наче пробили і там, і біля садочка «Сонечко». Будемо надіятись, що найближчим часом не заб’ється. Хоча ви ж бачили — що люди туди вкидають…
