Працівники Київського райвідділу міліції міста Полтави нещодавно затримали двох чоловіків, які жорстоко побили 86-річну бабусю та забрали із її помешкання декілька десятків кілограмів металобрухту. Нелюдами, які за купу брухту ледве не відправили стареньку на той світ, виявились двоє полтавських безхатченків, які раніше неодноразово притягувались до кримінальної відповідальності за скоєння крадіжок та грабежів.
Проживали чоловіки у закиненому будиночку на околиці Полтави, єдиним їхнім заняттям протягом дня були пошуки випивки та закуски, а також грошей, за які можна було це все купити. Про роботу, як спосіб отримання грошей на харчування, ця парочка навіть і не думала: протягом багатьох років за гратами, працювати, за їхніми словами, вони просто розучились.
„Жили за рахунок крадіжок, збирали склотару та металобрухт, — пояснював працівникам міліції один із чоловіків після затримання. – Іноді просили у людей, якщо сказати, що просимо не на випивку, а на хліб, то допомагали. До цієї старої ми приходили не один раз. Декілька днів тому ми залізли до неї у будинок та забрали звідти різну електротехніку. Через декілька днів вирішили ще щось у неї вкрасти. Коли зайшли в будинок, виявилось, що пенсіонерка вдома. Вона почала кричати, тому ми її почали бити”.
Після декількох ударів по голові, які завдали пенсіонерці злодії, вона втратила свідомість і тихенько лежала на підлозі. Зрозумівши, що старенька ніякого опору їм чинити не може, безхатченки забрали у хаті все цінне, що там залишилось після попереднього візиту, а саме металобрухт, та накивали п’ятами. Важко сказати, що було б із бабусею, якби за декілька хвилин після її побиття не повернувся додому чоловік, який орендував у неї одну з кімнат. Побачивши закривавлену жінку, він викликав швидку медичну допомогу та повідомив про те, що сталось рідним старенької. „Коли ми приїхали в реанімацію і побачили там бабусю, - говорить Галина Петрівна, родичка старенької, яка після лікування забрала її до свого дому, - то просто вжахнулись. На тілі бабці від побоїв не було живого місця, обличчя взагалі перетворилось у один великий синець. Із очей текла кров, тож лікарі спочатку подумали, що їй очі взагалі повибивали”.
Після побиття, бабуся, яка і до того мала великі проблеми зі здоров’ям, взагалі практично не встає з ліжка. Вона ледве говорить, почала втрачати пам’ять. За словами рідних, старенькій часто сняться жахіття: крізь сон вона кричить щоб її не били, „за що ви мене б’єте, не бийте мене”. „Вона до цього часу не може усвідомити, за що її побили, - розповідає Галина Петрівна, — у її голові не вкладається, що людину можна так побити для того, щоб забрати її речі. Часто говорить, що пережила війну, працювала у німців, але і вони її не били, а тут свої, рідні, ледве не відправили на той світ”.
Поки потерпіла бабуся поправляла своє здоров’я, працівники Київського райвідділу міліції розшукували нелюдів, які її побили. „Затримати їх вдалось досить швидко, — говорить тимчасово виконуючий обов’язки начальника Київського РВ підполковник міліції Ігор Рудь. — Знаючи психологію подібних злочинців, ми передбачили те, що вони через деякий час повернуться до будинку, щоб скоїти чергову крадіжку. Працівники карного розшуку встановили цілодобове спостереження за будинком і коли через декілька днів чоловіки знову прийшли туди за металобрухтом, оперативники їх затримали”. Зараз обоє затриманих знаходяться під вартою, відносно них порушено кримінальну справу за частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України (розбій, поєднаний із проникненням у житло). За жорстоке побиття 86-річної бабусі їм загрожує позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років.
