Сьогодні дуже модно дарувати близьким людям листівки, виготовлені власними руками. Однією з найпоширеніших технік для їх декору є квілінг, з яким нас познайомила Світлана Дорофєєва.
Мабуть, багатьом з нас слово «квілінг» мало відоме. Та більшість сучасних рукодільниць знають, що, застосовуючи цю техніку, можна виготовити чимало цікавих та неповторних прикрас.
Колись лише знатні багаті дами мали змогу займатися такою тонкою справою, а сьогодні кожен охочий може спробувати себе у популярному виді рукоділля. Детальніше з подібною технікою нас познайомила Світлана Дорофєєва. Вона займається квілінгом лише півроку, проте вже сьогодні власноруч створює неймовірні елементи декору, листівки, запрошення та картини. І все це — з паперу!
Світлана родом із села Литвини. Творчі здібності майстрині передалися по спадковості. Бабуся займалася оформленням весіль: власноруч крутила квіти, пекла пироги. У свій час, до неї приїжджало багато людей. Тато дуже любив малювати. Проте із самого дитинства Світлана мріяла стати вихователем.
Згадує, коли вона була ще маленькою, у дитячому садочку була комора. І в ній було складено безліч іграшок.
— Пам’ятаю, вихователька як відкриє комору — а там повно-повно іграшок! — згадує рукодільниця. — Відтоді у мене була мрія: вирости і стати вихователем, щоб мати змогу заходити до тієї комори і гратися іграшками.
Аби здійснити свою заповітну мрію Світлана після школи пішла працювати нянею до дитячого садка. Згодом вступила на заочне відділення до Дніпропетровського педагогічного училища. А через деякий час — до Бердянського педагогічного університету. Там вона освоїла фах учителя початкових класів та образотворчого мистецтва. Після цього Світлану перевели працювати вихователем.
— Моя мрія збулася, я стала вихователем і потрапила саме до того дитячого садка. Та на моє розчарування, іграшок у коморі вже не було, — сміється жінка.
Через деякий час довелось переїхати у Кобеляки, адже після розпаду колгоспу Світлана залишилась без роботи. Уже в місті Світлана влаштувалась на швейну фабрику, де і познайомилась зі своїм майбутнім чоловіком. Після народження першої донечки знайшла роботу в дитячому садку № 1. А після декретної відпустки за другою донечкою Світлану запросили працювати до дитячого садка № 2. Там і опанувала нову для себе техніку рукоділля — квілінг, з яким познайомилась завдяки інтернету.
— Якось по роботі доводилось: щось намалювати, вигадати, зробити. Одного разу побачила в інтернеті вироби з паперу, — згадує Світлана. — Я спробувала. І так мене захопила ця справа, що я і сама не очікувала. Спочатку брала ідеї з мережі, а зараз і сама фантазую та вигадую. Буває, закрию очі, уявлю кінцевий результат роботи, і тоді вже не можу зупинитися. Працюю і до першої години ночі, і до другої. Добре, що сім’я з розумінням ставиться до мого захоплення. Інакше — у мене нічого б не вийшло. Чоловік підтримує, і деякі хатні справи перейняв на себе. Дітям також цікаво повчитися разом зі мною. Сідають поруч і самі пробують щось покрутити. Буває, люди говорять: «От якби потрапити до тебе додому. Там, мабуть, багато чого цікавого ти зробила!» А насправді, вдома немає нічого з моїх робіт! До мене влучно підходить вираз «швець без чобіт». Усі мої витвори знаходяться на роботі, у дитячому садку.
Колеги також з цікавістю відвідують групу, де працює Світлана. Адже там у кожному куточку є щось красиве та незвичайне. Там, кавове дерево «росте» на поличці, під стелею — віночок, прикрашений великодніми яйцями, десь — красивий букет квітів, виготовлений також з паперу. Дехто з колег прохає щось подарувати або виготовити на замовлення, а хтось переймає досвід рукодільниці. Їй також подобається займатись ліпленням із солоного тіста, холодного фарфору та газетоплетінням.
Як зізналася нам майстриня, на даний момент вона відчуває себе щасливою. Адже змогла реалізуватися у всіх сферах власного життя.
— У мене є сім’я, улюблена робота, та справа, котрою обожнюю займатися. Тому з радістю з роботи біжу додому, а з дому — на роботу, — розповіла рукодільниця.
Світлана радить займатися улюбленою справою з усмішкою, позитивним налаштуванням і задоволенням. Звичайно, на створення композицій іде багато часу, адже це доволі клопітка робота. Але повірте, результат того вартий.
робіт
