Сучасна політична ситуація в Україні на даний момент залишається надзвичайно непростою і подекуди навіть напруженою. Проте, слід зазначити, що витоки політичної, втім, як і соціально-економічної, нестабільності в Україні сягають своїм корінням ще 1991 року, тобто, року здобуття нашою державою незалежності. Саме в той період відбулася поляризація влади та суспільства, котра започаткувала собою катастрофічні для України два десятиліття втрачених можливостей, нереалізованих перспектив та ошуканих сподівань, оскільки саме в цей час відбувся остаточний поділ на бідних та багатих, а також почала формуватися значна економічна, правова та соціальна прірва між першими та другими. Націоналістичні партії, котрі стояли біля витоків незалежності України не зуміли якимось значним чином впливати на державну політику у найбільш важливих та принципових сферах і сконцентрувались переважно на вирішенні деяких мовних та духовно-культурних проблем, які, втім, так і не вдається сповна вирішити і на сьогодні. Зокрема і через опір та небажання щось робити у цій сфері іншої частини можновладців, котрі перебувають зараз при владі. У свою чергу, переважна більшість парламентарів, 94 % з яких є вихідцями з радянської партійно-комсомольської номенклатури, про що свідчать їх біографічні та професійні дані, на даний момент абсолютно не сприймають націоналістичні сили, як ті нечисленні, що знаходяться при владі у складі блоків партій, так і ті, що зараз перебувають поза парламентом в опозиції до нинішньої влади.
Серед числа тих партій, які в даний час перебувають в опозиції до нинішньої влади і знаходяться поза межами парламенту, все більшу популярність серед населення починають набирати праворадикальні, у першу чергу праворадикальні націоналістичні партії, зокрема ВО «Свобода», котрі виступають за кардинальні зміни у самій структурі влади і докорінні зміни у всіх сферах суспільного та державного життя. Це, на їхню думку, повинно допомогти нашій державі стати провідною країною на теренах Європи та світу загалом.
У сучасних умовах надзвичайно складної економічного та соціального становища українців, у першу чергу молоді та середнього класу, першочерговим завданням влади є повернення собі довіри суспільства шляхом здійснення політики захисту інтересів у першу чергу титульної української нації, кількість якої на теренах України складає близько 78 %. Проте на даний момент сучасна влада, судячи із останніх її реформ та законопроектів, сильно похитнула віру суспільства у свої власні можливості, чим вдало користуються праворадикальні опозиційні націоналістичні сили, котрі напряму проголошують зрозумілі для рядового виборця ідеї та програми і є цілком відкритими для своїх виборців. Але й тут виникає деяка дилема, оскільки виборці не завжди можуть, внаслідок різного рівня своїх економічних та соціальних можливостей, сповна дізнатися про програми праворадикальних опозиційних партій, у той час як програма провладної партії є загальнодоступною для широких верств населення.
Сучасне українське суспільство, внаслідок нескінченного числа політичних, економічних та соціальних потрясінь, знову виявилося розділеним на кілька таборів, кожен із яких готовий підтримувати абсолютно різних кандидатів, або взагалі ще не знає за кого віддати свій голос.
Крім того, ще однією значною проблемою сучасного українського суспільства є несформований до кінця середній клас, який в усіх розвинених країнах світу виступає як один із основних гарантів стабільності суспільства, як політичної, так і економічної. Фактично, представниками середнього класу в Україні, зважаючи на передовий європейський та американський досвід суспільної організації, мають бути представники таких професій як середні та дрібні підприємці, лікарі, освітяни, працівники культури та мистецтва. Зараз в Україні представники цих професій, судячи із сьогоднішнього стану справ у цих сферах та рівня заробітної плати працівників, зважаючи на регулярні інфляції в державі та ріст цін, є далекими від поняття «середній клас», іноді ледве зводять кінці з кінцями і в основній своїй масі перебувають за межею бідності. У той же час, представники названих видів діяльності та професій, на відміну від інших, наприклад, рядових будівельників, пожежників чи прибиральниць, мають більш чітке уявлення про сучасний стан справ в українській політиці. Перш за все завдяки тому, що мають вищу освіту, зокрема медичного, гуманітарного профілів, і здатні більш критично мислити, розрізняючи рівні демагогії та популізму провладних чи опозиційних партій. Зважаючи на це, досить цікавим для нас буде проведення соціологічного дослідження на тему «Праворадикальні опозиційні партії та провладні ліберально спрямовані партії» саме серед представників того прошарку суспільства, котрий, згідно із неофіційними світовими мірками суспільного розвитку, повинен називатися в Україні середнім класом. Для мене це дослідження видалося цілком слушним та актуальним, оскільки воно характеризувало б відношення середнього класу України до полярних за своєю політичною ідеологією та владним становищем партій.
З метою виявлення рівня політичної активності середнього класу, довіри його до провладних та опозиційних праворадикальних партій, а також ступеня поінформованості суспільства з приводу програми та дій перших та других, я, в рамках своєї соціологічної практики, провів соціологічне дослідження, в якому опитав 100 чоловік — лікарів та медиків, працівників культури та мистецтва та частково серед приватних підприємців Нових Санжар.
Серед тих першочергових питань, які я вирішив з’ясувати в ході свого дослідження, були такі:
1) рівень довіри середнього класу в Україні до нинішньої влади та до реформ, котрі вона проводить;
2) рівень довіри того ж таки середнього класу до праворадикальних опозиційних націоналістичних партій, рейтинг яких, судячи із останніх соціологічних досліджень, потроху зростає;
3) рівень політичної активності виборців та готовність їх голосувати за ту чи іншу політичну силу.
Наводжу результати дослідження разом із питаннями, котрі були розроблені мною для анкети дослідження.
1. Вам відомо про існування в Україні праворадикальних опозиційних партій?
а) щось чув (чула);
б) деякі навіть знаю;
в) ніколи не чув (не чула) і жодної не знаю;
г) мені байдуже.
Щодо нашого першого питання з приводу поінформованості середнього класу про існування праворадикальних опозиційних партій, то більшість респондентів позитивно відповіли на це питання: 39 % опитаних щось чули про їх існування, а 46 % навіть деякі з них знали. 8 % не знають про існування партій цього політичного спрямування, і лише 7 % виявили байдужість до запитання і, очевидно, байдужість, а можливо, і негативне ставлення до праворадикальних опозиційних партій.
2. Як ви ставитеся до праворадикальних опозиційних партій?
а) вони мене не цікавлять;
б) позитивно;
в) негативно.
У питанні про ставлення середнього класу до праворадикальних опозиційних партій значна частина респондентів, а це 41 %, виявили свою байдужість до них. А 50 % відповіли, що ставляться позитивно. І тільки 9 % заявили про своє негативне ставлення до цих партій.
3. Ви знаєте, які саме партії перебувають зараз при владі в Україні?
а) звісно, знаю;
б) не знаю;
в) вони мене не цікавлять.
У третьому питанні левова частка респондентів (90 %) продемонстрували цілком очікуваний результат політичної обізнаності щодо того, які політичні сили зараз перебувають при владі в Україні. Проте знайшлися ї такі (2 %), котрі не знають, хто зараз перебуває біля владного керма в нашій державі. Дещо цікавим є той факт, що 8 % респондентів обрали у третьому питанні анкети відповідь в), тобто продемонстрували свою очевидну втому від будь-якої політики в усіх її проявах.
4. Як ви вважаєте, сучасна влада спроможна побудувати сильну Українську державу?
а) нічого в них не вийде;
б) звісно, спроможна;
в) мені байдуже;
г) свій варіант.
Надзвичайно показовим є той факт, що велика частина опитуваних (62 %) відверто не вірить в те, що сучасна українська влада спроможна побудувати сильну Українську державу. 15 % опитаних усе ж вірять у таку можливість, 8 % опитаних продемонстрували свою байдужість з приводу цієї проблеми, а щодо відповіді (16 %), де був можливий свій варіант, то чимало людей відверто висловилися проти політики, яку проводить сучасна українська влада, а дехто навіть назвав її злочинною.
5. Чи вірите ви в те, що деякі праворадикальні опозиційні партії в Україні таємно фінансують провладні партії?
а) та ви що, такого не може бути;
б) всі вони продажні;
в) деякі точно;
г) мене це не цікавить.
Відповіді на п’яте питання виявилися цікавими. Тут думки наших респондентів відчутно розділилися. Варіанти б), в) та г) дістали підтримку 29 % респондентів кожен, у той час як варіант а) — лише 15 %. Саме тому можна констатувати, що довіра середнього класу до опозиційних праворадикальних партій щодо відкритості та правдивості джерел їх фінансування є досить низькою.
6. Чи вважаєте ви, що провладні політичні сили на даний момент повністю узурпували владу в країні?
а) ні, це неможливо;
б) це помітно неозброєним оком;
в) важко сказати;
г) тихо, навіть стіни мають вуха.
У шостому питанні переважна більшість опитаних були цілком солідарні з приводу концентрації влади в руках провладних політичних сил — 63 %. 29 % респондентів виявили сумнів у цьому. І лише 3 % були абсолютно впевнені, що це неможливо, а 8 % відверто продемонстрували свою солідарність із тими, хто назвав варіант б), явно демонструючи, що влада в країні належить цілком і повністю провладним політичним силам, котрі, така можливість не виключена також, можуть контролювати суспільство навіть за допомогою різних прослуховуючих технічних засобів.
7. Як ви думаєте, праворадикальні опозиційні партії можуть змінити сучасне соціально-економічне, культурно-освітнє та політичне становище в Україні?
а) як прийдуть до влади і закріпляться там, то так;
б) вони надто слабкі, аби це зробити;
в) не треба нічого змінювати, все і так прекрасно;
г) ваш варіант.
У сьомому питанні представники середнього класу Новосанжарщини знову дещо розпорошилися за варіантами відповідей, хоча майже половина з них (47 %) зазначила, що праворадикальні опозиційні партії не спроможні змінити на краще сучасне становище держави, оскільки надто слабкі, аби це зробити. У той же час 28 % респондентів виявили свою впевненість у тому, що ці партії зможуть це зробити, якщо прийдуть до влади та зможуть там утриматися. 8 % опитаних відзначили, що становище України для них є цілком оптимальним і змінювати в державі нічого не треба, а от 17 % респондентів назвали свій варіант.
8. Чи можна назвати партії, які зараз перебувають при владі в Україні, дійсно тими політичними силами, які захищають державні інтереси?
а) так;
б) ні;
в) нинішня влада є ворожою для України;
г) ваш варіант.
Показовим є той факт, що 59 % респондентів у восьмому питанні щодо реального стану справ з приводу захисту провладними партіями інтересів держави відмітили, що політичні сили, які на даний час перебувають при владі, не захищають державні інтереси. «Влада проводить незрозумілу, а іноді навіть антиукраїнську політику провладних партій», — приблизно так висловилися 23 % респондентів, котрі прямо заявили, що нинішня влада є ворожою для України. Проте все ж таки 13 % респондентів щиро вірять у те, що сучасна влада захищає інтереси українців. Щодо варіанту г) (5 %), то тут люди більше схилялися до того, що сучасна влада не захищає інтереси держави.
9. Як ви ставитеся до так званого Комітету Опору Диктатурі (КОДу), в який увійшла також і одна з українських праворадикальних партій?
а) ніколи не чув про КОД;
б) схвально, може в них щось і вийде;
б) це все відверте замилювання очей;
г) негативно.
Яскравим показником слабкої поінформованості та, очевидно, незначних результатів діяльності так званого Комітету Опору Диктатурі (КОДу), який був організований як коаліція опозиційних партій проти владних і до складу якого ввійшла одна із праворадикальних опозиційних партій, стали результати дев’ятого питання. 53 % опитаних відповіли, що ніколи не чули про КОД, 32 % ставляться до нього та до його діяльності позитивно, 5 % заявили, що це все — політичні ігри та маніпуляції із метою ввести в оману виборця, а 5 % поставилися до нього негативно.
10. Як ви відноситеся до ідеї нації, яку сповідують деякі праворадикальні українські націоналістичні партії?
а) позитивно;
б) кому та нація потрібна, і так проблем вдосталь;
в) мені байдуже;
г) ваш варіант.
Щодо питання про ставлення до ідеї нації, яке є основоположним в ідеології багатьох, зокрема націоналістичних праворадикальних опозиційних партій, то тут респонденти цілком позитивно поставилися до нього, обравши варіант а) (44 %). Показником величезної кількості проблем у представників середнього класу в Україні став значний відсоток тих людей, котрі обрали відповідь б) (22 %). Ще більше людей продемонстрували байдужість до даної проблеми — варіант в) (34 %). 10 % обрали свій варіант відповіді, причому відповіді тут різнилися. Хтось зазначив, що ставиться до ідеї нації негативно, хтось не визначився, а дехто зовсім не захотів нічого писати, просто обравши свій варіант.
11. Чи вважаєте ви, що для відродження нашої держави потрібно повернутися до основ традиційного українського суспільства, культури та духовності і обмежити вплив на Україну США, Європи та Росії, тобто чи погоджуєтеся ви із такими принципами деяких українських праворадикальних партій?
а) так, цілком;
б) ні, куди ж ми без Росії;
в) в Європу і лише в Європу;
г) ваш варіант.
У цьому питанні майже половина респондентів (47 %) були цілком згодні із наведеними принципами деяких українських праворадикальних опозиційних партій, проте значним був відсоток і таких, які зазначили, що потрібно йти в Європу (25 %). У варіанті г) (19 %) думки людей, які обрали його, помітно розділилися. Хтось вважав, що потрібно брати корисне звідусіль, хтось говорив, що треба йти у Європу, але не відмовлятися від основ традиційного українського суспільства. А кілька респондентів навіть відзначили, що все вищезазначене категорично не підходить і для відродження Української держави потрібно відновити Радянський Союз. Лише 9 % опитаних впевнені в тому, що ми не зможемо нічого зробити у даному плані без взаємодії з Росією.
12. Якби зараз відбулися вибори, ви б проголосували за праворадикальну опозиційну партію, чи за нинішню провладну?
а) за праворадикальну;
б) за нинішню провладну;
в) не підтримую ні тих, ні тих;
г) мені байдуже за кого.
Неочікуваними виявилися результати останнього запитання з приводу довіри суспільства до провладних та праворадикальних опозиційних партій. Варіант а) отримав підтримку аж 31 % респондентів, що можна вважати неабияким успіхом для праворадикалів, тим більше, зважаючи, що до виборів до ВР ще більше шести місяців. Провладні ж партії навпаки — отримали дуже незначну підтримку — за них готові проголосувати 11 % виборців (варіант б)). Проте найбільш показовим результатом даного питання є значна кількість людей, котрі не підтримують ні перших, ні других — 50 % (варіант в)). Судячи із таких настроїв, можна говорити, що ті люди, котрі обрали цей варіант відповіді або підтримують інші опозиційні партії, або взагалі не збирають йти голосувати. Якщо ж додати до цього результату ще й відсотковий показник відповідей г) (8 %), то ми отримаємо досить суттєвий показник тих, хто не бажає підтримувати ні діючі провладні, ні праворадикальні опозиційні партії, або ж взагалі виявляє байдужість до будь-яких партій.
Судячи із результатів проведеного дослідження, сучасний середній клас українського суспільства, котрий так і не зміг до кінця сформуватися у нашій державі, явно демонструє свою недовіру до діючої влади. Утім, значна частина опитуваних респондентів не готова підтримувати й існуючі в Україні праворадикальні партії. Мало того, 50 відсотків опитуваних сьогодні не підтримують ні тих, ні інших. Для того, аби перетягти ці відсотки на свій бік, цим протилежним за своїми поглядами та принципами політичним силам потрібно вже сьогодні робити якісь кроки. Провладній партії — виконувати обіцянки, дані виборцям на минулих виборах. Правим радикалам — намагатися донести до електорату правдиву та незаангажовану інформацію про себе. Оцінку проведеній роботі поставить виборець 28-го жовтня. Тоді можна буде і порівняти цифри соціологічних опитувань із реальним результатом виборів.
