Федерація футболу Новосанжарського району була створена у 2003-му році. Протягом її існування представники районної влади не втручалися у діяльність цієї громадської організації. Але так було лише до недавнього часу.
Наприкінці минулого сезону представники більшості футбольних команд, що брали участь у першості Новосанжарського району з футболу, втомившись від низького рівня організаційної роботи федерації, стали висловлювати думки про те, що у районному футболі необхідно робити якісні зміни. Адже далі так продовжуватися не могло. Як приклад хаосу, що панував у районній федерації, можна навести такий факт: після закінчення минулорічної першості району медалі за третє місце спочатку отримала, як і належить, та команда, яка за підсумками турніру зайняла третє місце. А згодом, через тиждень, команда, яка фінішувала у першості четвертою, також отримала комплект медалей. Не повірите — за третє місце! Чи може таке бути у нормальному футбольному господарстві? Звісно, ні! І можна навести ще непоодинокі приклади того, що федерація подекуди діяла навіть всупереч власним рішенням. Перший заступник голови обласної федерації футболу О. Дігтяр, побувавши 11 жовтня на зборах представників команд району та вислухавши їхні виступи, піддав нищівній критиці роботу районної федерації та зауважив, що такого безладу немає в жодній з районних федерацій. А як по-іншому можна назвати те, що навіть офіційні протоколи матчів першості не велися?! Більше того, деякі спритні представники команд навіть результат матчу, який насправді не зіграли, «розписують» по телефону...
Не дивно, що такий стан речей у федерації не міг влаштовувати переважну більшість представників команд. І у зв’язку з тим, що діючий на той час голова районної федерації футболу А. Чумак написав заяву про складення своїх повноважень, представники команд практично одноголосно прийняли рішення скликати 16 грудня минулого року позачергову конференцію районної федерації.
На позачерговій конференції мене, Геннадія Супруна, обрали головою районної федерації футболу. Обрали абсолютною більшістю голосів: з 17 присутніх делегатів за мене проголосували 13. І лише 4 - за іншого кандидата. На цій конференції були присутні усі, хто причетний до спорту в районі і до футболу зокрема: начальник відділу у справах сім’ї, молоді та спорту РДА В. Литвиненко, голова районної організації ВФСТ «Колос» В. Рибалко, колишній голова федерації А. Чумак. Були присутні і представники обласної федерації футболу на чолі з її головою А. Дяченком.
Після того, як мене було обрано головою федерації, я одразу приступив до виконання своїх обов’язків. Слід відразу зауважити, що федерація футболу Новосанжарського району є неприбутковою організацією, в якій голова працює на громадських засадах, тобто не отримує за свою роботу заробітної плати. До того ж на діяльність районної федерації футболу з районного бюджету жодної копійки не виділяється.
Перше, що я відразу зробив, — подав до районного управління юстиції необхідні документи, щоб зареєструвати зміни до керівного складу федерації. Але вже у січні мені стало відомо, що районне управління юстиції не поспішає реєструвати ці зміни.
Причиною цьому, як виявилося потім, став лист Галущиногреблянського сільського голови Володимира Коби, який водночас є представником місцевої команди «Юність». У своєму листі до районного управління юстиції він написав, що його не запросили на конференцію і у зв’язку з цим просить визнати конференцію від 16-го грудня нелегітимною. Управління юстиції у відповідь на лист почало перевірку. Мене дуже здивувала сама поява листа Володимира Коби, адже раніше стосунки у нас були цілком дружніми та діловими. Він, зокрема, входив до складу контрольно-дисциплінарного комітету, який мені доручив очолити оргкомітет з проведення зимового чемпіонату району з міні-футболу. Тому спілкувалися ми досить-таки регулярно. І про проведення конференції 16-го грудня він, безумовно, знав. Адже був присутній і навіть голосував за проведення позачергової конференції на зборах представників команд 11 жовтня. Навіть більше, 15 грудня, тобто всього за день до конференції, на засіданні контрольно-дисциплінарного комітету на моє запитання, чи буде він на конференції, В.Коба відповів, що про конференцію знає, але не зможе прибути у зв’язку з відрядженням до Полтави.
Але що ж (чи хто) змусило його написати того листа до юстиції? Відповідь виявилася надзвичайно простою і водночас вражаючою. З’ясувалося, що представники районної влади, які у повному складі належать до Партії Регіонів, просто не могли допустити, аби районну федерацію футболу очолив представник партії «Батьківщина». Я дійсно вже багато років є членом цієї політичної сили, очолюю фракцію «Батьківщина» у районній раді. Але свої політичні переконання я ніколи не пропагував, займаючись футбольною діяльністю.
Так от, перспектива бачити представника «Батьківщини» на посаді голови федерації першим особам району не сподобалася. Вони викликали до себе В. Кобу і у владних кабінетах наполегливо «попрохали» його написати славнозвісного листа. Він і вчинив, як «справжній товариш».
За результатами перевірки діяльності федерації начальник районного управління юстиції Ю. Лисенко вказав на ряд недоліків та рекомендував провести ще одну позачергову конференцію з дотриманням усіх статутних норм. Що й було нами зроблено 27 березня цього року. На конференцію знову прибула делегація з обласної федерації на чолі з А. Дяченком. І знову делегати конференції обрали мене головою районної федерації. За висновками обласної федерації, конференція була проведена зразково, з дотриманнями усіх статутних вимог.
І я знову звернувся до юстиції для реєстрації змін. Але на цей раз навіть неозброєним оком було помітно, що без відповідної «профілактичної» роботи з начальником районного управління юстиції з боку районної влади не обійшлося. Ю. Лисенко тричі відмовляв мені у реєстрації, знаходячи щоразу нові причини для відмови. То не надані документи, які раніше й не вимагалося подавати, то не тоді й не так скликали конференцію. До того ж певний час начальник управління юстиції перебував на лікарняному. На моє запитання, як же подати документи, щоб їх таки затвердили, Юрій Сергійович чіткої відповіді дати так і не зміг.
Тим часом, районна влада розгорнула бурхливу діяльність. А.Чумак, колишній голова федерації, який 11 жовтня написав заяву про складення своїх повноважень і одним з перших 16 грудня підійшов до мене привітати з обранням головою федерації, раптом різко передумав кудись іти. І 24-го лютого у Новосанжарському НВК скликав якусь свою конференцію, на якій були присутні представники, які у переважній більшості були держслужбовцями та сільськими головами. Мене на неї, до речі, чомусь «забули» запросити. Не запросили і представників обласної федерації. Натомість запросили представників районної влади: заступника голови РДА І. Солодовника та заступника голови райради М. Перерву. На моє зауваження, що сам їх прихід — це вже втручання у діяльність громадської організації, вони відповіли: «Ми не втручаємось. А допомагаємо вам вирішити проблеми». Та ці проблеми за дивним збігом обставин почали виникати саме після надання ними «допомоги». У зв’язку з цим хотілося б звернутися до районної влади: нам не потрібна ваша допомога. Ви нам просто не заважайте!
Доки представники влади проводили закулісні ігри, а іншими словами — «грали у кабінетний футбол», наблизився час початку футбольного чемпіонату. Якщо у районі створена і діє футбольна федерація, то логічно, що чемпіонат має проводити саме вона. Це також прописано у статуті організації. Чудово розуміючи, що, як сказав класик епістолярного жанру районного масштабу, він же заступник голови РДА, І. Солодовник, районна влада не втручатиметься, а лише допомагатиме нам вирішувати наші проблеми, федерація заздалегідь стала готуватися до проведення цього турніру, розробивши та затвердивши виконавчим комітетом регламент чемпіонату.
Представники дев’яти команд погодилися взяти участь у чемпіонаті, який організовувала районна федерація. Але раптом наштовхнулися на нову проблему. За кілька тижнів за їхню «обробку» серйозно взялися представники районної влади. При цьому представники цих команд, як мені тоді здавалося, були найменш залежними безпосередньо від районної влади. Тобто не були сільськими головами, держслужбовцями чи працівниками бюджетних установ. Представники цих команд усвідомлювали, що краще брати участь у чемпіонаті під егідою районної федерації футболу, у якої є певна структура, створені усі необхідні комітети. Зрештою, ці представники довіряли мені та тій команді, яку я підібрав. І, напевне, були переконані, що ми зможемо провести футбольний чемпіонат на належному рівні. Ми усвідомлювали, що на представників цих команд можуть здійснювати адміністративний тиск, покликаний будь-що не дати можливості зіграти у чемпіонаті федерації.
А незабаром почалося. Майже кожного дня у стінах адміністрації голова РДА С.Шовкопляс разом зі своїми заступниками, керівництвом райради, юристами РДА і райради проводили наради з двома злободенними для адміністрації питаннями - що робити з федерацією і як їй завадити провести чемпіонат. Голова райдержадміністрації та його заступники проводили «виховні» бесіди з сільськими головами, не гребуючи при цьому засобами, застосовуючи адміністративний ресурс, шантаж і навіть погрози. Це були справжні репресії. Першою стали притискати команду «Темп» із Сухої Маячки. Член президії районної організації ВФСТ «Колос» В.Баранович шантажував представника команди «Темп», погрожуючи, що якщо його команда гратиме у чемпіонаті федерації, то агроформування «Елеватор «Чиста криниця» припинить будь-яке фінансування місцевої футбольної команди. І головне — не буде надавати автобус для поїздок на виїзні ігри. Цікаво, а чи уповноважувало його робити такі заяви керівництво «Елеватора «Чистої криниці»? До речі, саме Віталій Баранович «випросив» у минулого керівництва федерації комплект медалей за третє місце для своєї команди «Чиста криниця» (с. Драбинівка), яка насправді зайняла лише четверте місце у першості.
Наступного дня після засідання виконкому федерації, на якому було затверджено календар першого кола майбутнього чемпіонату району, голова райдержадміністрації С.Шовкопляс скликав у залі засідань РДА цілу нараду, на яку запросив сільських голів та представників футбольних команд, які беруть участь у районних змаганнях. Ну звичайно, чим же ще займатися у цю гарячу весняну пору керівництву РДА, як не перейматися проблемами районного футболу! На цій нараді голова адміністрації пояснив представникам команд, що товаровиробники району прийняли рішення не допомагати командам, які братимуть участь у чемпіонаті федерації. Мовляв, таке рішення вони прийняли самостійно, без будь-якого тиску з боку влади.
Хоча через кілька хвилин сам С. Шовкопляс визнав, що вплив на аграріїв влада має. І досить серйозний.
— Чому Михайло Васюта допомагає «Авангарду» (футбольна команда села Попове - прим. автора)? Тому, що знає, що йому треба буде прийти до голови райдержадміністрації. А той може підписати папірець, а може і не підписати!
Назвав С. Шовкопляс ще й інший причину, через яку аграрії можуть відмовитися допомагати командам, які підуть грати до чемпіонату федерації.
— Ви знаєте, що я — представник Партії Регіонів, голова районної ради — представник Партії Регіонів, наші заступники — також. І більшість керівників агроформувань — наші однопартійці. Є таке поняття, як корпоративна солідарність. От вона і спрацює.
На цій нараді, яка по суті є нічим іншим, як прямим втручанням у діяльність громадської організації, присутніх сільських голів та представників команд наполегливо «прохали» відмовитись від участі у чемпіонаті федерації і грати у футбол під егідою районної організації товариства «Колос».
Але навіть після цієї наради представники тих команд, які планували грати у чемпіонаті федерації, не відмовились від своїх намірів. Тоді адміністративний тиск посилився. Деяким представникам заступники голови РДА телефонували по кілька разів на день. І переконували, і обіцяли, і залякували.
Представників-підприємців ставили перед неприємною перспективою податкових перевірок. А хто сумнівається, що влада цілком може посприяти їх проведенню? Інших представників шантажували тим, що вони позбавляться підтримки агроформувань та сільських рад. Хоча, слід зауважити, що на сільський спорт з бюджетів сільських рад або не виділяється зовсім нічого, або лічені копійки. Інших представників почали просто «купувати» обіцянками придбати футбольну форму, м’ячі чи бутси. Якщо команди отримають обіцяне, то це, за словами одного із моїх заступників, можна сміливо вважати перемогою федерації. Адже якби не ініціатива федерації щодо проведення чемпіонату, то важко й сказати, коли б команди отримали від сільських рад та спонсорів спортивну форму та інвентар.
Апогеєм усього цього стало повідомлення, що новосанжарські команди «Ніка» та «Сила ради» не зможуть проводити матчі на центральному стадіоні Нових Санжар без погодження з директором школи. Здавалося б, нормальна вимога. Адже стадіон перебуває на балансі школи, і її керівник має знати, хто і коли там грає. Здавалося б, так. Але! Для того, щоб директор дозволив проводити матчі, організатор змагань мав принести йому календар ігор, затверджений ... райдержадміністрацією! А у тому, що райдержадміністрація не затвердить наш календар, можна було б не сумніватися.
Зрозуміло, що тут уже почали хвилюватися гравці однієї з новосанжарських команд. Адже перед ними постала неприємна перспектива або грати на чужих стадіонах, або не грати у футбол взагалі.
Районна влада не у федерації відібрала право на проведення чемпіонату. Вона у кожної команди нахабним чином вкрала її законне право самій обирати, де їй краще грати — у першості під егідою спортивного товариства «Колос», яке повністю скомпрометувало себе в організації подібних турнірів, чи у чемпіонаті, який хотіла організувати оновлена федерація футболу. Ну що ж, час усе розсудить... Та чи не буде запізно, якщо вже зараз представники ряду команд, не бажаючи брати участь у цьому фарсі влади, яка нахабно втручається у районний футбол, прийняли для себе рішення припинити займатися організаційною діяльністю. А далеко не кожен може стати хорошим організатором. І якщо хоча б одна команда після цього зникне з футбольної орбіти району, відповідальність за це буде нести нинішня влада.
Насамкінець хотів би запевнити, що федерація футболу, незважаючи ні на що, буде продовжувати працювати на розвиток районного футболу, та висловити щиру вдячність за стійкість і незламність своїм заступникам, членам виконавчого та інших комітетів федерації, а також представникам команд, які не зрадили наших принципів. Я гордий з того, що в мене така команда!
