12-го травня у Нових Санжарах пройшов випускний вечір для 102 учнів місцевого НВК.
Зазвичай, у травні випускних не буває. Але цього року все не так. Цього року в Україні Євро. А тому навіть випускникам доводиться раніше видавати атестати. І останній дзвінок для них також проводити окремо. Хоча для інших школярів він ще не останній. Буде ще один — 25-го травня.
А 12-го травня у Нових Санжарах — випускний. Всі, хто хочуть, побачити цьогорічних випускників, поспішають на стадіон. Ті, хто приходить раніше за інших, займають місця на центральній трибуні. Інші досить швидко заповнюють сусідні сектори стадіону. Усього збирається більше тисячі людей.
По полю стадіону бігають невгамовні дітлахи. Їм плаття і костюми випускників нецікаві. До кінця випускного вечору дітлахи гасатимуть по усій правій частині стадіону. Але нікому не заважатимуть — усі дивитимуться на фейєрверк.
На годиннику 19:00. На стадіоні з’являється колона випускників. У руках вони тримають сині та жовті повітряні кульки. Юнаки, звичайно ж, одягнуті у чорні, сірі та білі костюми, святкові сорочки. Дівчата, як завжди, влаштовують цілий парад суконь. Вечірні, бальні, короткі, довгі, вільні та облягаючі. Саме заради того, щоб побачити ці вбрання, прийшла на стадіон більшість жіночої половини глядачів. Обдивляючись кожну з випускниць, жіночки жваво обговорюють кожну сукню. «У цьому році плаття красивіші», — резюмує одна.
Випускники неспішним кроком обходять стадіон по колу. Їх супроводжують численні фотографи та відеооператори. У кожного проста і складна водночас місія — зазняти пам’ятні моменти та епізоди так, щоб вийшло і красиво, і щоб не схоже на інших.
Нарешті випускники зупиняються перед центральною трибуною. Глядачі вітають їх оплесками. Після цього звучить знайома лірична мелодія і випускники випускають у небо свої кульки. Потім сідають на підготовлені для них стільці. Починається офіційна частина випускного вечора. Розпочинає її традиційний вальс випускників. На біговій доріжці просто перед очима усіх глядачів кільканадцять пар красиво і впевнено танцюють свій останній шкільний вальс.
Коли трохи сутеніє, глядачам за допомогою великого екрану та проектора демонструють фільми про кожен з чотирьох одинадцятих класів. Після веселих ностальгічних кадрів, на яких сьогоднішні випускники іще зовсім не дорослі, смішні та веселі, їх по черзі викликають на червону доріжку. Директор школи Микола Решетило кожному тисне руку і вручає атестат. Найкращі учні школи отримують золоті та срібні медалі, відзнаки та дипломи. По червоній доріжці один за одним проходять знайомі персонажі. Ті випускники, про яких журналісти «ЕХО» писали у своїх матеріалах. Талановита поетеса, «Ерудит року» Анастасія Вакула, великий розумник і дуже позитивний хлопець Максим Гінкул, який їздив у Київ до Табачника, найсильніший із новосанжарських пауерліфтерів Віталій Кас’яненко, який був навіть на чемпіонаті світу в Канаді, і багато-багато інших. Наступного року вони вже стануть студентами ВУЗів і про них писатимуть обласні чи, може, всеукраїнські видання.
Доки один за одним атестати знаходять своїх щасливих власників, на вулиці помітно темніє. Стає трохи прохолодно. І хлопці по-джентльменському просто накидають свої піджаки на плечі однокласниць. Настрій у випускників піднесений. Хлопці жартують і весело сміються. Дівчата про щось перешіптуються і раз у раз посміхаються. Для них цей день — свято. Напевно, найбільше свято у їхньому молодому житті. Хоча для когось, можливо, і не таке вже важливе. Адже на одному зі стільців ми помічаємо хлопця, який зосереджено вдивляється на щось у своїх руках. Виявляється, він під час випускної церемонії грає у якусь гру на своєму сучасному мобільному. «І нехай весь світ зачекає!» (с).
Цього вечора вручають не тільки атестати. Депутат обласної ради Григорій Перерва передає кільком випускникам дипломи і грошові премії від колишнього депутата Верховної Ради Олексія Лелюка. Не вручають лише один диплом. Той, який мала б отримати Маргарита Крав’ян. Дівчина, яка так мріяла разом із однокласниками прийти на випускний, все ж таки не змогла здійснити свою мрію. І 12-го травня саме перебувала на лікуванні у місті Харків. Будемо сподіватися, що це буде останнє важливе свято, яке Рита пропустить через хворобу, і надалі вона зможе жити активним повноцінним життям.
Після вручення усіх атестатів з потужних динаміків звучить вальс. Галантні юнаки запрошують на танець своїх чарівних однокласниць. Доки вони кружляють на траві перед сценою, десь за парканом стадіону вже готують пускову установку. Чи як там зветься та штука, з якої вилітають ракети фейєрверку? Саме це різнокольорове та яскраве видовище завершує офіційну частину вечора. Селищний голова Андрій Река обіцяв, що фейєрверк цього року буде особливим. І він дійсно таким став. Ракети у небі вибухали і освітлювали сотні людей, які стояли на стадіоні. Над цим усім лунала «Україна» Тараса Петриненко. Потім салют раптово перервався. «Усе», — засумували випускники. Але тільки більшість із них відвернулася в інший бік, як небо над головами розфарбувалося іще раз. Потім ще. І ще. І знову фейєрверк, здавалося, закінчився. Але тільки-но вимкнулися відеокамери і телефони, які знімали яскраве видовище, як у небо знову полетіли ракети. Невідомо, чи організатори так задумали, чи то просто були якісь технічні неполадки, але такий потрійний фейєрверк, напевно, що запам’ятається цьогорічним випускникам. Як, власне, і їх випускний вечір, який продовжився до пізньої ночі і завершився традиційною зустріччю сонця.
з випускного
