Якось у четвертому класі на уроці рідної мови запропонувала дітям скласти загадку. Була дуже здивована, коли за 3 хвилини Карина склала її віршиком.
Народилася дівчинка 28 лютого 1999 року в мальовничому приворсклянському селі Дубина Новосанжарського району Полтавської області.
Новосанжарщина… Немає жодного сумніву в тому, що це — один із наймальовничіших куточків батьківщини, де повітря напоєне вишневим та медовим ароматом, яблуневим нектаром, заколисане тихими ясними зорями. Він вабить до себе не тільки чудовою природою, а й славною історією, народними традиціями й високою сучасною культурою. Неповторна часточка землі полтавської, серце України, колиска видатних людей: багатьох відомих письменників, артистів, музикантів, художників; древній козацький край, де живуть і творять добро щедрі душею, небайдужі люди… Саме тут Карина Дашко робила перші кроки, тут милувалася рідним краєм, пізнавала світ, тут пішла до школи, тут почав розвиватися її незвичайний творчий талант. Адже дівчинка має природну обдарованість, що дає їй щасливу змогу виявити себе в літературі та образотворчому мистецтві. Вона щиро захоплюється осінню, радіє зимі, посміхається весні й залюблена в літо, вслухається в мелодію дощу й зітхання вітру, спостерігає, як палахкотить за вікном багрянцем калина… Полюбляє читати поезії Тараса Шевченка та Лесі Українки, сім’я має велику власну бібліотеку. Навчається юне обдарування в 7-Б класі Руденківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. Карина — активний учасник олімпіад з української мови та літератури, знавців рідної мови імені Петра Яцика, мовно-літературних конкурсів, на яких виборює призові місця. 2009 року брала участь як декламатор власного вірша «Один снігур і дві синички» в районному огляді-конкурсі художньої самодіяльності учнівської молоді «Веселка» й стала лауреатом, нагороджена грамотою відділу освіти РДА. На відкритті «Парку Матері» в Нових Санжарах дебютувала з піснею «Моя матуся». У 2010 році в обласному конкурсі юних читців і літераторів «Коли плачуть тюльпани…», присвяченому 65-ій річниці Великої Перемоги, стала переможцем у номінації «Власні поезії». А в місті Одесі на ХІ-му Загальнонаціональному конкурсі «Українська мова — мова єднання» в номінації «Первоцвіт» виборола ІІІ місце зі збірочкою поезій «Я малюю світ…» У цьому році за поезію «У мирний час…» Карина нагороджена грамотою Всеукраїнського літературно-музичного фестивалю вшанування воїнів-інтернаціоналістів «Розстріляна молодість», що проходив у місті Житомир.
«Наша поетеса», — так ніжно називають Карину однокласники, школярі та сучасники за її ніжну поезію, що вражає найвибагливіших поціновувачів яскравою самобутністю, незвичайною силою. Школярка — цікава, багатогранна людина. Такою різнобічною є і її творчість. Поетеса оточила себе красою, знає в ній смак, художньо оздоблює життя, заполонена одвічним бажанням — творити…
Поетичний доробок дівчинки з сільської глибинки ще зовсім маленький. Перший віршик про зиму написала у 8 років. У збірочку «Я малюю світ…» увійшли творіння, написані за останні 5 років. Вони ще зовсім дитячі, та в них є головне — образність. До вашої уваги — творчий доробок Карини Дашко.
У мирний час…
Давно вже відгриміли спалахи війни,
Та не загоїть час в моєму серці рану,
Пішли до армії й не повернулися сини,
Полігши у чужій землі Афганістану.
Мир на Вкраїні, на чужині війна,
Здавалося, чого так плаче мати,
Чого зітхає сумно так вона,
Коли так пахнуть мальви коло хати?..
А дівчина красива, як весна,
Ще зовсім юна, так була щаслива.
Чому ж в сльозах стоїть тепер вона?
А разом з нею плаче злива.
Чи може горе це відшкодувать,
Поважна сума, поміч жалю гідна?
Чи зможе мати перестать чекать,
Чи буде знов щаслива юна наречена?
На ці питання відповіді зась,
І не загоїть час страшную рану.
Лиш хочу й вірю, щоб ніхто із нас,
Не пережив того Афганістану.
Пройди вгору…
До пуття роз’ясни все на місці!
Поклади теж до сейфу чуже.
Не чіпай, що не треба, що треба —
Само в руки до тебе прийде.
І заший туго-туго сумління,
Плюнь на страх і вперед іди!
Покажи й докажи, що ти вмієш.
Без потреби чужої й води.
Не будь нещасним. Досить прикидатись!
І досить рюмсати, щоб пожаліли.
Будь уважним, тут не важко здогадатись.
Викинь безладдя і берись за діло!
Ще крок! Іще один! Ще три!
Не бійся! Іди впевнено і будь собою!
Ти хочеш. Ти можеш. Зроби!
Думкою новою пройди вгору!
Усе ти зумієш, як захочеш,
Ти герой! Будь героєм для всіх!
Будь собою. Подолаєш усе ти!
Зрозумій, віра — це успіх!
Моя матуся
У моєї мами руки наймиліші,
У моєї мами золота коса,
У моєї мами серце найдобріше,
Чисте, ніби вранішня роса.
Навесні і влітку.
Восени й узимку,
Хочу побажати я тобі:
Будь завжди щаслива,
Моя люба ненько!
Хай здійсняться мрії всі твої!
У моєї мами очі волошкові,
Іноді веселі, іноді сумні!
А в очах іскринки, сповнені любові,
Що вона дарує їх мені.
А коли сумуєш ти, буває,
Хочу все тобі допомогти!
Пригорнусь до тебе я ласкаво,
Щоб не сумувала, мамо, ти.
А руки у тебе, рідна ненько,
І прекрасні, милі, молоді!
Вони довго трудяться, срібненькі!
Ні, не срібні, Золоті!
Мій прекрасний краю!
Який гарний мій рідний край!..
І красиві зелені діброви!..
Та й великий квітковий розмай!..
І співуча моя рідна мова!
І лелеки у лузі й у полі,
І струмок, що кудись поспішає.
Там стоять при дорозі тополі,
Сумна ластівка вже відлітає…
Ти мій краю, Полтавщино мила!
Будь-коли я за тебе згадаю.
І люблю тебе, як і любила.
Не покину в біді тебе, краю!
Карина Дашко, учениця 7-Б класу
