Сільська бібліотека, попри різні виклики сьогодення, продовжує успішно працювати.
На жаль, зараз прийнято більше говорити і писати про негаразди сьогоднішнього українського села. Села вимирають і одне за одним зникають з географічної мапи України. А люди, які залишились, або доживають потихеньку віку з ранку до ночі гаруючи на городах та біля худоби, або рекордними темпами спиваються, перетворюючись із гомосапієнсів у бездумну і безголову біомасу. Так, ці проблеми дійсно є. Невеликі села фактично приречені на зникнення з лиця Землі. Свою жорстку, але об’єктивну справу робить процес урбанізації. По всій планеті Земля стрімко зменшується кількість сільського населення і натомість зростає кількість людей, що живуть у містах. Це відбувається не лише в Україні, а й у цілком благополучних державах. Ніде гріха таїти, робить свою чорну справу і алкоголь. А за останні кілька десятиліть до нього додались і наркотики, які не є дивиною навіть у найменших та віддалених від «благ» цивілізації селах.
Та на все так погано, як здається песимістам. І малювати апокаліптичні карти мабуть ще зарано. Зайвим підтвердженням цьому став візит у маленьке село Перегонівку, а ще конкретніше — у бібліотеку, яка в ньому функціонує. Завідує нею Любов Шабельник. Зустрівши гостей із газети, вона запрошує до кімнати. На десятках полиць рядами розміщені тисячі книг. Більшість із них вже з явними ознаками старіння, залишеними часом та людськими руками. «Палітурки потерті. Але ж це добре — значить читають люди», — посміхається Любов Іванівна. Зараз у неї на обліку знаходяться близько п’ятисот читачів. До їх послуг 7 тисяч книг. Бібліотекар визнає, що кілька десятиліть тому було більше і книжок, і людей, котрі їх читали. 730 абонентів і 11700 примірників друкованої продукції — це рекорди перегонівської бібліотеки. Вони були встановлені ще у 70-х роках, коли закладом завідувала справжня легенда бібліотечної справи Ганна Кришенко. У цієї жінки у трудовій книжці один єдиний запис «бібліотекар». Сорок шість років вона віддала цій справі. Розповідає, що у радянські часи люди читали більше. Брали не лише художню літературу, а й активно цікавились спеціальними вузькопрофільними книгами. «Тракторист приходить — щось про трактор читає, доярка — про корів», — згадує Ганна Степанівна. І додає: «Зараз, мабуть, цього не беруть. Всі до Інтернету ходять».
Любов Шабельник, у свою чергу, визнаючи, що чимало читачів «забрали» сучасні джерела інформації, тим не менш, налаштована оптимістично. Вона розповідає, що в селі книгу люблять як і раніше. Читають як люди старшого віку, так і зовсім молоді. Найшановнішими відвідувачами сільської бібліотеки, безумовно, є пенсіонери — Олексій Тонкачов, Василь Душка, Ілля Покидько. Водночас школярка Сніжана Корсун активно цікавиться серйозною художньою літературою. «Войну и мир» навіть прочитала дівчинка», — хвалиться бібліотекар.
Предметом особливої гордості перегонівської бібліотеки є імпровізована виставка вишитих портретів видатних українських письменників. На видному місці — Олесь Гончар. Цю вишивку подарувала бібліотеці місцева майстриня Любов Гриценко. Її роботи прикрашають оселі багатьох односельців, дарувала вона вишивки і музеям, виставлялась і в Полтаві.
«Починалось все як заробіток, — згадує Любов Тихонівна. — Жили бідно і я вишивала на продаж чоловічі сорочки. А зараз роблю це для душі». Основні теми робіт Любові Гриценко — портрети письменників і релігійні сюжети.
Так що культурне життя не затихає в глибокій провінції. І вишивають люди, і книги читають. «Нам би лазерний принтер, книги про Гаррі Поттера і «Отчий край» Костянтина Бобрищева. І все було б просто прекрасно», — вголос мріє Любов Шабельник.
