Минулого тижня на пляжі «Рибалки» збиралися люди, аби поділитися своїми спогадами, коли на цій території був водяний млин, річка була чистою, а в ній водилось багато цінної риби.
Подібні зустрічі проводяться вже другий рік поспіль. Їхнім організатором є Борис Попруга. Він розповів, що вдруге влітку на «Рибалках» збираються люди, котрі пам’ятають, як на цій території стояв млин.
— Збираються ті, хто колись тут купався, хто пам’ятає Ворсклу без зарослів, очерету та гадюк. Коли береги були піщані, а в річці водилося багато цінної риби. Коли з Ворскли можна було брати воду, чисту, як сльозу, та юшку варити. А загалом, первозданною і красивою Ворскла була до 1960-65 рр. Водяні млини зруйнували десь у 1967 році. Сьогодні ми збираємось, аби згадати ті часи. Заодно і з людьми побачимось з якими давно не зустрічались.
Близько 14.00 години на пляж почали з’їжджатися запрошені. А таких ми нарахували близько 35 чоловік. Неподалік варилася запашна юшка та накривався стіл. Серед запрошених були кобелячани, більшість яких давно виїхали з міста. Всі вони ділилися враженнями та своїми спогадами. Дехто з них досягнув значних висот у своєму житті, хтось навіть завдяки млину. Зокрема, Костянтин Кот, майстер спорту з греко-римської боротьби, котрий зараз проживає у Києві. Хоча сам народився у Кобеляках, та жив на Покрівці. І кожного року намагається відвідати свою малу Батьківщину, завдяки якій він досягнув високих результатів у спорті.
Також серед запрошених був Анатолій Хоменко, котрий також завітав до Кобеляк з Києва. У свій час працював на партійній роботі, а потім пішов на викладацьку ниву. А саме, працював викладачем в Одеському електротехнічному інституті ім. Попова на кафедрі філософії, а також в інституті культури.
— За млин я можу говорити годинами та, навіть, місяцями, — розповідає він. — Це була специфічна енергетика взаємовідносин підростаючого покоління. У нас тоді не було в голові випити, закурити чи щось вкрасти. До цього млина приїжджали відпочивати люди з усього Радянського Союзу. Тут була чудова природа та абсолютно чиста вода, що створювало незабутні враження. Що цікаво, млин допомагав багатьом у фізичному розвитку. Хлопці тут стрибали з млина, плавали біля нього та грали в ігри. А потім дурна влада дала команду розібрати млини.
Серед присутніх були і представниці жіночої статі. Зокрема, Тетяна Безкровна, яка зараз проживає в Полтаві, родом з Кобеляк. Деякий час Тетяна Вікторівна пропрацювала в Кобеляцькій дитячій музичній школі піаністкою. А згодом переїхала до Полтави, де займалася викладацькою діяльністю.
— У моєму житті млин залишився символом юності. Біля нього пройшла значна частина життя, — зауважила жінка.
Далі запрошені сіли за довгий стіл, накритий смачними стравами. Борис Попруга представив гостей та звернувся до всіх з вітальними словами. Після чого вони веселились, їли та згадували юність і роки, проведені біля млина.
