Вельми цікаво спостерігати, як в українських засобах масової агітації та пропаганди, тих, що або прямо належать владі, або підконтрольні її представникам, пробують пояснити дурнуватому, на їх думку, електорату успішність та продуктивність дій нинішніх владоможців. Якийсь міфічний ВВП у нас росте, як білий гриб після дощу, й інфляція плавно перетворюється в дефляцію, тобто ціни в Україні невпинно знижуються. Тобто, на словах і в урядових документах все у нас О'кей. Ростимо ж ми, гей! А тут ще й парламентарі мови нацменшин (читай — російську) неабияк підтримали. Закон про мови ще й своєї сили не набрав, а депутати-регіонали вже рапортують своїм виборцям, як бадьоро обіцянки-цяцянки виконують.
Та ось автор цієї статті належить до тієї категорії свідомих чи несвідомих виборців, котрі звикли більше довіряти власному практичному досвіду та власним же, нехай і суб’єктивним, відчуттям, а не засобам агітації та пропаганди. Візьму для прикладу один невеличкий життєвий момент. Чиновники та їх ЗМІ завзято рапортують про успішність реформ у галузі медицини. Виявляється і ліків у нас валом, і «швидка» до всіх миттєво приїжджає. А як не приїжджає, чи медикаментів комусь не вистачає, то тяжкі наслідки керування Ющенка з Тимошенко даються взнаки. Це — слова. А ось факти. У 2010 році автор цих рядків вперше перебував на лікуванні в ендокринологічному відділенні Полтавської обласної лікарні. Тоді хворим кололи виключно той інсулін, що видавали в лікарні. У 2011-ому інсулін потрібно було мати власний. А в 2012 році вже й спирт доводиться купляти самому. І така ситуація не лише в Полтаві. Вона аналогічна тому, що відбувається в Кобеляках, Санжарах, Царичанці.
От купляю я той спирт і думаю: «А де ж, блін, (хоча потрібно казати грубіше) оте покращення? Де гори ліків, які чекають на хворих, і в чому ж глибинний сенс реформ медицини та всього іншого?» Як на мене, так отой сенс заключається виключно у зменшенні витрат на соціальний захист населення. І яка ж мені, знову ж, блін, різниця «спирт» чи «спірт» я буду купляти чи покупать за власні гроші, тим більше, немає різниці, на якій мові мене дурять.
