Доки Україну нещадно палило липневе сонце і більшість українців ховалися у прохолоду кондиційованих приміщень чи просто вилежувались на пляжі, у Києві під стінам Українського дому кілька тисяч наших співгромадян намагалися захистити мову. Вони ухилялися від кийків «беркутівців», отримували у обличчя сльозогінним газом, але все одно стояли. І вистояли. Тепер принаймні до 31-го липня у Києві настало відносне затишшя. Але ні для кого не секрет, що парламентська більшість у останній липневий день таки спробує домогтися підписання славнозвісного закону «Про засади державної мовної політики». Що за цим послідує? Напевно, нові акції протесту, нові сутички із міліцією, нові спроби таки не дати зробити Україну двомовною на законних підставах. Деякі опозиціонери навіть прорікають, що прийняття цього закону може спричинити у країні нову революцію, або, іншими словами, новий Майдан.
Але з приводу цього виникають дуже великі сумніви. Просто через те, що революцію в Україні робити (принаймні поки що) відверто нікому. Під стіни Українського дому приходять 3 тисячі чоловік, під стіни Полтавської облдержадміністрації — близько трьохсот, у Нових Санжарах взагалі ніхто не протестує проти прийняття мовного закону. Це тоді, коли в Україні проживає 45 мільйонів чоловік; у Полтавській області — близько 1,5 мільойни, а у Новосанжарському районі — близько 38 тисяч.
От і виходить, що у той час, коли одні українці намагаються захистити мову, їдуть до столиці, стають поруч з іншими і відбивають атаки «беркутівців», інші просто зацікавлено (або цілком байдуже) спостерігають за цим збоку. Чому? По-перше, тому, що більшості з них начхати на мову. При чому, у однаковій мірі як на українську, так і на російську. Тому прийом мовного закону їх аж ніяк не обходить. По-друге, взагалі не зрозуміло, що ж насправді обходить пересічного українця? Що таке можна у нього забрати, щоб змусити його по-справжньому обуритись і вийти на вулицю на акцію протесту. Роботу? Так ні, сидять же без роботи і нічого — мовчать. Гроші? Так держава регулярно тим чи іншим чином обкрадає своїх громадян. І ніхто не протестує. Землю? Так уже начебто пробували. А селяни, замість того, щоб протестувати проти можливого продажу землі, починали підраховувати, за скільки можна було б продати свій пай.
Хоча є одна така штука, якою пересічний українець дорожить. Це алкоголь. І якщо завтра Верховна Рада заборонить, приміром, продавати пиво — саме тоді в Україні настане революція. І того ж дня у Києві на Майдані буде не дві-три тисячі, а мільйон протестувальників. Але оскільки Рада такого непопулярного закону не прийме, то і революції, скоріш за все, не буде. Ну не робити ж революцію заради мови?
