14-го липня у селі Андріївка на базі ГМРП пройшли змагання зі стендової стрільби. Перемогла у них команда мисливців із Великих Солонців. Але заряд позитиву отримали всі учасники.
Розпочинаються змагання о восьмій ранку. Організатори поспішають, щоб устигнути завершити їх до розпалу спеки. Перед початком стендових стрільб учасників інструктує директор Новосанжарського ГМРП Віктор Бабич. Пояснює, як поводитися зі зброєю, щоб не трапилося нещасного випадку. Після цього мисливці тягнуть жеребки і визначають, хто яким буде виходити на позицію для стрільби.
Позицій для стрільби всього сім. Тарілки, у які потрібно влучити, випускають спеціальними установками із будівель, які мисливці звуть просто — «вишка» та «будка». Кожному стрільцеві під розписку видають п'ятнадцять патронів — по два на кожну позицію та один резервний. За словами Віктора Бабича, і патрони, і тарілки придбали у кобеляцькій секції, яка славиться своїми стендовиками.
Після останнього інструктажу, який проводять перед самим майданчиком для стрільби, перша п’ятірка мисливців відправляється на позиції. У цей час їхні товариші займають місця на лавках, уважно спостерігають за всім та з незмінним мисливським гумором усе коментують.
— Ех, сюди б Кульбіду. Він би нам силу вітру вирахував!
— Ага. І флюгер би поставив. Щоб знати, куди тарілку буде зносити.
Гумор гумором, але мисливці дійсно мають рацію. Після вильоту з «вишки» деякі тарілки дійсно швидко набирають висоту після різкого пориву вітру, а тому стрільці ніяк не можуть у них влучити. Мисливці, які виконують роль уболівальників, кожне потрапляння вітають схвальними вигуками. А кожен промах супроводжують якимось іронічним зауваженням. Після того, як один зі стрільців двічі поспіль хибить по тарілках, один із глядачів весело підсумовує:
— Цього можна у заповідник пускати! Він все одно ні в кого не попаде! (Загальний регіт).Один із стрільців також кілька разів хибить. При цьому зосереджено переминає щелепами жувальну гумку.
— Та виплюнь ти її! — радить його товариш, що сидить на лавочці. — Вона ж тобі цілитись мішає!
Той випльовує жуйку і йде стріляти на наступну позицію. Два постріли — дві тарілки розбиті!
— Ото тобі й жуйка! Я ж казав, — радіє товариш, — а то наб’єш повні кармани ними і жуєш! Тільки виплюнув і зразу стріляти лучче став!
Один із стрільців, якому також довгий час не вдається вразити тарілку, скаржиться на погані набої.
— Та це у тебе, як у того індіанця, то звєрь мішає, то лук не такий! — посміюється Віктор Бабич і дає пораду. — Ти дивись у ту сторону, звідки тарілка виліта. Проводь її, а тоді вже стріляй!
Зрештою, більшість мисливців стріляють досить непогано. І щонайменше половину тарілок збивають. Хтось зустрічає мішень пострілом просто на вильоті з «вишки», а хтось проводжає її вже до межі сектора обстрілу і «наздоганяє» там. Один із стрільців збиває тарілку просто у себе над головою. І ледь встигає відвернутися від її уламків.
— Отак же і чиря може око виклювати! — підсміюються мисливці-уболівальники.
На позиціях для стрільби одна п’ятірка змінюється іншою. Відстрілюються мисливці по-різному. Хтось збиває 9-10 із 15 тарілок, що є досить непоганим результатом. А хтось потрапляє лише у 3-4. Найгіршим результатом стає одна збита тарілка. Що, втім, не засмучує автора такого антирекорду. Для нього це перший досвід участі у стендових стрільбах. І наступного разу він сподівається потрапити у куди більшу кількість летючих мішеней.
Серед найбільш влучних мисливців виділяється Григорій Скряга, який представляє Великосолонцівський мисливський колектив. Він припускається промаху на одній з перших позицій. Але потім впевнено і ніби граючись збиває усі тарілки та демонструє чудовий результат — 14 з 15.
Але навіть така влучність Скряги не дозволяє колективу з Великих Солонців перемогти у командній першості. Команда у сумі набирає 20 очок, рівно стільки ж, як і колектив з Руденківки. Спочатку організатори пропонують нагородити за перше місце дві команди, але потім Віктор Бабич вирішує влаштувати «перестрілку». Щось схоже на серію пенальті у футболі. Від кожної команди виходить один стрілець. І вони по черзі стріляють по тарілках, доки хтось не промахнеться, а суперник, відповідно, не потрапить. Щоб змагання було складнішим, стріляти пропонують із позиції № 8. Коли стрілець стоїть на ній, то тарілки пролітають просто у нього над головою і потрапити у них не так просто.
Від Великих Солонців стріляти йде, звичайно ж, Григорій Скряга. Від Руденківки — Олександр Соболь. Свої перші спроби промазують обидва мисливці. Потім знову хибить Скряга і так само не влучає Соболь. Лише у третій спробі Григорій Скряга збиває тарілку, а його суперник не влучає. Таким чином команда з Великих Солонців стає переможцем у командній першості.
На нагородженні команда отримує грамоту за І місце. Колектив із Руденківки займає ІІ місце. Несподівано для багатьох ІІІ місце виборює команда з Крутої Балки, яка вперше участує у стендових стрільбах. У індивідуальній першості кращим визнають Григорія Скрягу — 14 очок, другим стає Анатолій Сімон — 12, третє місце займає Володимир Сліпко — 11.
Після завершення стрільб мисливці збираються за одним столом, щоб на свіжому повітрі скуштувати запашної шурпи та порозповідати безкінечні та незмінно смішні історії, у кожній з яких йдеться, звичайно ж, про полювання.
зі змагань
