Доки влада турбується про виплату дотацій на телят, люди на селі переймаються іншими проблемами. Наприклад, цього засушливого літа власників корів цікавить питання: де накосити або за що купити сіна?
До таких належить і наш знайомий — Олександр Сіренко з Попового. Коли ми півроку тому приїздили до нього, чоловік обіцяв, що із п’яти корів у його господарстві залишиться три. Обіцянку свою він виконав, «зайвих» корів довелося продати. Але це суттєво не полегшило життя селянинові та його родині. Адже і тим трьом коровам та кільком телятам, яких вони тримають вдома, потрібно запасти сіна на зиму. А його — сіна — у цьому році просто немає.
— У минулому році, щоб запастися сіном, потрібно було скосити 1 гектар. А у цьому році — 4! — скаржиться Олександр Сіренко. — Спасибі Михайлу Васюті, він допомагає і те сіно скосить. Але ж його треба ще перевезти! А мені, щоб перезимувати, потрібно 23 машини сіна!
Якщо врахувати затрати на заготівлю та перевезення сіна, виходить, що з продажу молока звичайна сільська родина не те, що не має прибутку, але тримає корову собі у збиток. Наш співрозмовник це підтверджує:
— На селі зараз тримати корову — це як наркоманія. Ти вже просто на це підсів і тягнеш далі по привичці. А заробити на цьому неможливо.
Для того, щоб заробити на молоці, його потрібно здавати по високій ціні. А щоб ціна була високою, у свою чергу якісним повинне бути і молоко. Олександр Сіренко це розуміє. І вже розмірковував над тим, як у літню спеку зберігати молоко якісним та свіжим.
— Потрібна холодильна установка. Я вже хотів домовитися із заводом і поставити її просто у себе в дворі. Але вони кажуть — здавати будете по 300 літрів у день! Де ж я таку кількість наберу? Так і відпало…
Дотацію на своїх телиць Олександр не оформляє. Пояснює сільською приказкою — «шкурка вичинки не стоє». Мовляв, збір та оформлення документів на телицю обійдуться мало не стільки ж, як і сума дотації.
— Краще вони б платили дотацію на здане молоко. У кінці року, наприклад. І тим самим підтримали селян, які ще держать корів.
На жаль (чи, може, на щастя), високі чиновники, які турбуються про порятунок молочного стада на селі, у Попове їздять нечасто і в Олександра Сіренка порад не питають. А самі ні до чого розумного додуматись не можуть. Можливо, по тій причині, що всі вони живуть і працюють у столиці? А у далекому Києві давно немає ні сіна, ні корів…
