Мешканець Попового Федір Тоценко має вдома токарний верстат і мріє добудувати саморобний трактор.
Федір Тоценко мешкає сам. Пересувається за допомогою милиць — через давню хворобу йому важко ставати на ноги. У одній з кімнат його будинку стоїть справжній токарний верстат. Поруч — купа різних інструментів.
— Станок купив у Бутенках ще при Совдепі. Раніше до мене люди йшли з усього села. Знали, що я люблю майструвати, — згадує Федір Семенович, — я і робив, кому що треба: валіки, згонки, шківи. А тепер уже не йдуть. Знають, що я не годжуся…
Доки у Федора Тоценка зі здоров’ям було все в порядку, він невтомно щось придумував і майстрував. Так, у сараї і досі стоїть складений ним власноруч саморобний трактор.
— Передок і рульове взяв з «інвалідки», мотор дістав у сільгосптехніці, оце ось — із мотоцикла, — показує Федір Семенович. Говорить, що трактор практично зібраний, його просто потрібно довести «до розуму». Тоді можна буде хоча б їздити до магазину по хліб. Зараз за продуктами чоловік їздить на саморобному триколісному велосипеді. Спереду в нього два спарених колеса, ззаду — одне. Впасти з такого велосипеда неможливо, а їздити, навіть зважаючи на хворі ноги, — можна.
— Мені ходити важко, а педалі крутити я можу, — пояснює Федір Семенович.
Розповідає, що у соцзабезі йому обіцяли електроколяску. Але чи отримає він її — не знає. Та навіть якщо і отримає, то їздити по дорогах Попового на ній буде складно — надто вже легко перекинутися.
Від розмови про засоби пересування ми переключаємось на тему винаходів.
— Я любив майструвати і щось вигадувати. Це ніби якесь хобі. Пам’ятаю, сидимо ми із чоловіками, бесідуємо. І один скаржиться, що у нього гайок осиковий, а вручну його спиляти важко. А я йому і кажу, що зроблю таку пилку, що тільки торкнеш — і деревина лягатиме. Він не повірив. А я зробив. Пилка — метровий диск із зубцями, довга штанга, редуктор на гідравліці. Вони ті дерева звалили і вони на снігу лежали. Дворучкою пробували — вона скака, бо дерево дуже тверде. А я своєю пилкою тільки торк — і впало. Та так пиляло, один каже: «Диви, з-під пилки аж вогонь летить!»
Заглибившись у спогади, Федір Семенович згадав і роки служби в армії. Уже там у нього із винахідливістю було все гаразд. Під час служби, аби полегшити роботу собі та іншим солдатам, він пропонував армійському керівництву свої раціональні пропозиції.
— За ті, які втілювалися у життя, мені навіть платили своєрідний гонорар — чи то у 15, чи то у 20 рублів, — згадує Федір Тоценко.
Багато ідей та задумів у голові Федора Семеновича і зараз. От тільки слабке здоров’я не дозволяє усі їх втілити у життя.
— У мене задумів немало. Як у Реки. Але немає можливості їх воплотить. Думав, піду на пенсію та й буду займатись майструванням, а воно не так вийшло… Здоров’я — золото! Молодим цього не розумієш…
Не дивлячись на слабке здоров’я, Федір Семенович планує таки закінчити свій саморобний трактор. І хоча б на ньому пересуватися Поповим. Усе ж таки трактор — не коляска. І на сільських дорогах такий транспорт набагато надійніший.
