Полтава. 11:00. Під стінами обласного лялькового театру іде звична торгівля картинами, книжками, старими військовими нагородами та іншими потрібними і не дуже речами. Два сусіди у книжковому ряду сперечаються щодо якоїсь раритетної книжки. Один пропонує обміняти її на твір більш сучасного автора, інший не погоджується.
На початку дванадцятої біля лялькового з’являються кілька активістів руху «Чесно». Вони одягають білі футболки з написами «Чесно. Фільтруй владу». Одному з активістів — чоловікові років сорока з пишними вусами — колеги пропонують одягти лікарського халата.
— О, дивіться, хірург! Зараз буде владі щось обрізати! — весело коментує одна з жінок, які продають картини.
Проте активісти нічого не обрізають. Воно просто зупиняють перехожих і пропонують їм зробити такий собі тест депутата Верховної Ради.
— Краще б ви патрони роздавали! — весело радить один з художників.
Кожному перехожому вручають листок із написом «Чесно. Фільтруй раду. 28 жовтня приходь на вибори!». На зворотній стороні листка потрібно вказати ім’я та прізвище того депутата, який зараз представляє інтереси виборця у Верховній Раді. Потім потрібно перевірити його за шістьма критеріями.
1. Правопорушник (Чи зазіхав на чуже майно, ушкодив здоров’я або погрожував життю людини, принизив чиюсь гідність)
2. Тушка. (Чи зрадив політичну силу, з якою прийшов до Верховної Ради?)
3. Корупціонер. (Чи був причетний до корупційних дій?)
4. Брехун. (Чи відповідає стиль життя депутата задекларованим доходам?)
5. Кнопкодав. (Чи голосував чужою карткою у парламенті?)
6. Прогульник. (Чи ходить на роботу кожного дня?)
Внизу сторінки значиться рекомендація: «Якщо депутат не пройшов тест — не голосуй за нього на наступних парламентських виборах. Фільтруй раду!»
Регіональний координатор руху «Чесно» Євген Янкевич пояснює, з якою метою проводиться акція.
— Рух «Чесно» не підтримує жодної політичної сили, — одразу зауважує Євген, — ми ставимо собі за мету активізувати суспільство, досягти кращого волевиявлення, пояснити людям, що до голосування треба ставитися більш відповідально. І, як наслідок, у майбутньому домогтися очищення влади.
Євген Янкевич розповідає, що 23 липня у Києві був презентований такий собі «Чеснометр». У нього заклали відомості про усіх нинішніх депутатів Верховної Ради. І виявилося, що лише троє з них не мають порушень за жодним з шести критеріїв.
Профільтрувати свого депутата пропонують і всім перехожим полтавцям. Деякі просто відвертаються від простягнутої листівки, деякі машинально беруть, навіть не читаючи написане. І лише деякі зупиняються біля активістів, аби вислухати. Так, літній дідусь невисокого зросту довго слухає пояснення Євгена Янкевича про усвідомлене голосування, але в кінці лиш скрушно хитає головою:
— Мені як Ющенко насрав у душу, так ні за кого голосувати не хочеться! — скаржиться він.
Відходить кілька метрів, потім повертається. І говорить, звертаючись до активістів «Чесно»:
— Та все одно, той, хто хоч 3 тисячі получає, проголосує за зеківську партію!
— А що, 3 тисячі — це такі великі гроші? — запитує одна з активісток.
— Та ні. Просто ми, пенсіонери, і того не бачимо…
Чоловік років тридцяти п’яти від пропозиції взяти листівку і відфільтрувати владу відмовляється:
— Вони і так там уже всі відфільтровані! — кидає він на ходу і поспішає у своїх справах.
Інший полтавчанин на пропозицію відповідально поставитися до голосування на виборах до Верховної Ради зі злістю запитує:
— А вона до нас відповідально ставиться, ваша Верховна Рада?! — і, не слухаючи пояснень, іде геть.
Листівку «Чесно» отримують два молодих хлопці — студенти, а може, ще школярі.
— О, це вибори! — весело констатує один. Другий зазирає у листок і починає читати, наслідуючи відомого кіногероя:
— Прогульник! — Я! — Кнопкодав! — Я! — Брехун! — Я!
Хлопці весело регочуть. Вибори для них, очевидно, справа весела.
Що ж до більш серйозних полтавців, то вони цілком резонно зауважують активістам, що просто не мають про свого кандидата необхідної інформації. Мало хто настільки серйозно цікавиться політикою, щоб знати — чи ходить депутат на роботу до Верховної Ради, чи відповідає його спосіб життя задекларованим доходам і чи не голосує він чужими картками.
— Я вобще не знаю, хто у нас депутат, — розгублено говорить одна жіночка.
І таких, як вона, напевно, більшість. Люди приходить на виборчу дільницю, віддають свій голос за людину, про яку нічого не знають, і потім протягом п’яти років нічого про неї не чують. Депутат там, у Києві, отримує зарплату, приймає якісь рішення, законопроекти, але, як правило, забуває про свого виборця. А потім підходять чергові вибори і кандидат раптово з’являється, щоб задобрити електорат і ще на п’ять років зникнути на столичних просторах. По-іншому в Україні поки що не було. Можливо, вибори-2012 стануть першим винятком?
