Днями автору цих рядків довелось спостерігати дуже цікаву дискусію на тему, назва якої винесена в заголовок. Це було не проплачене чи зрежисоване телевізійне ток-шоу із вже набридлими ведучими чи учасниками. Ні, це був справжнісінький живий ефір і дійство відбувалось на відстані простертої руки. Ні тобі цензури, ні режисури, усе згідно правди життя.
Учасників було двоє. Обидва чоловіки віком за сорок років. Обидва перед початком ток-шоу випили десь по 500 грамів горілки. Обидва підприємці, мають сім’ї, дітей, слухають схожу музику, мають схожі погляди на літературу і кіно. Це, так би мовити, об’єднуючі фактори. Їх, як бачите, достатньо багато.
Але у ході дискусії виявилось, що чоловіки, не дивлячись на багаторічне знайомство, схожість інтересів і навіть дружбу, мають кардинально відмінні політичні погляди. Один виявився класичним українським буржуа, який прагне перш за все незмінності більшості речей, у тому числі і нинішньої політичної ситуації в Україні та діючої влади. Визнаючи, що як і десять, і двадцять років тому вести чесний бізнес у нашій державі неможливо, чоловік заявив, що нинішні владоможці є найпрофесійнішими з усіх, хто керував за часи незалежності. І навіть назвав Ахметова, Азарова та ще кількох відомих представників «донецьких» дуже ефективними менеджерами. Щоправда, вранці визнав, що не пам’ятає цю частину дискусії і забрав свої слова назад.
Інший диспутант виявився затятим комуністом із екстремістськими замашками. На його думку, ідеальний сценарій подальшого розвитку України може мати два схожі варіанти. Перший — прихід до влади справжніх, а не «симоненківських» комуністів, і — націоналізація, експропріація, ГУЛАГи, шибениці. Другий, у разі неможливості здійснення першого — автомати у руки і теракти, теракти, теракти.
Чому такі різні політичні погляди у схожих людей? Як на мій суб’єктивний погляд, причина прояснилась вже під час дискусії. Прихильник стабільності, київський бізнесмен у сфері сучасних технологій, зізнався, що заробляє 20 тисяч доларів у місяць. Революціонер-кобелячанин своїм ремеслом «нашкрябує» 2,5 тисячі гривень за цей же період. Саме тому їх погляди на шляхи розвитку України так кардинально різняться.
Як тут не згадати старий політичний анекдот. Санкт-Петербург, 1917 рік. Будинок потомків декабристів. За вікном шум і постріли. Власниця будинку запитує у прислуги:
— А що вони хочуть, ті більшовики?
— Вони хочуть, щоб не було багатих.
— Дивно, а мій дідусь хотів, щоб не було бідних…
