Невідомі виробники м’яса винайшли цікавий спосіб утилізовувати відходи свого виробництва. Вони вивозять усі ці черепи, кістки, роги та копита і викидають просто у лісосмугах неподалік траси Полтава — Олександрія. Протягом серпня на Новосанжарщині знайшли дві купи таких ось «подарунків» — одну неподалік Старих Санжар, іншу — біля Лелюхівки.
Минулого тижня до нас зателефонував директор ПП «Лавіта» Віктор Клюшник. І повідомив, що неподалік села Лелюхівка його працівники знайшли купу вивезених невідомо ким коров’ячих кісток.
— Я наполягав, щоб їх вивезли відтіля, але працівники ветеринарної служби, схоже, хочуть їх закопати на місці, — повідомив Віктор Анатолійович.
За кілька хвилин ми вже їхали на місце, де знайшли не дуже приємну знахідку. Встигли вчасно, оскільки біля купи кісток вже працював екскаватор, який копав глибоченьку яму для їх захоронення.
Купа була величенькою — схоже, привезли їх сюди вантажівкою. Ребра, хребти, гомілки — це все було частинами скелету корови, доки вона не потрапила на якесь м’ясопереробне підприємство. Там звільнили кістки від м’яса і, замість того, щоб утилізувати, чомусь повезли до новосанжарської посадки. Від купи добряче тхнуло. Деякі кістки були старішими, а тому і запах видавали більш різкий. Деякі були зовсім свіжими. Особливо звертав на себе увагу червоний від крові коров’ячий череп із ще не висохлими очами. Видовисько не з приємних і не для людей із слабкою психікою. Утім, уже за кілька хвилин купа кісток опинилася на дні глибокої ями і екскаватор швидко покрив їх шаром землі. Скоро від смердючої знахідки не лишилося й сліду. А от питання лишились. Хто викинув ці кістки? Чи спробує він це зробити знову? І чи знайдуть його відповідні органи?
Відповіді на ці питання ми вирішили дізнатись у людей, які безпосередньо займалися неприємною знахідкою у лелюхівській лісосмузі. Тому спершу завітали до управління ветеринарної медицини у Новосанжарському районі. Там нам охоче розповіли всі деталі, а також повідомили: випадок у Лелюхівці був не першим.
— 6-го серпня до мене зателефонували із адміністрації і повідомили, що хтось виявив купу кісток у посадці неподалік Старих Санжар, — розповідає виконуючий обов’язки начальника управління Анатолій Титаренко, — ми виїхали на місце і дійсно десь за 500 метрів від траси Полтава — Олександрія виявили купу кісток — близько трьох тонн. Із агрофірми «Ворскла» нам виділили трактор, який їх закопав там же, на місці знахідки, на глибину десь у п’ять метрів. Після цього ми провели дезінфекцію каустичною содою та хлоркою місця захоронення і самого трактора, який виконував роботи.
21-го серпня до ветеринарної служби зателефонував Віктор Клюшник, який повідомив, що у лісосмузі неподалік лелюхівського ставка знайшли ще одну купу кісток. Керівник агроформування дійсно наполягав, щоб їх вивезли та захоронили у іншому місці.
— Але де? — задає риторичне питання Анатолій Титаренко, — скотомогильники, які є у сільських радах, не розраховані на такі об’єми. Інший варіант — везти ці кістки на переробку аж у Хорол, на тамтешній утильзавод. Це далеко і дорого. Тому ми вирішили захоронити кістки на місці. Тим більше, було очевидним, що це — відходи якогось м’ясопереробного підприємства. Не трупи тварин, які могли померти від якихось хвороб, а кістки, які викинули, обібравши м’ясо.
Перш ніж кістки зарили, на місці пригоди побували дільничний інспектор Новосанжарського райвідділу міліції Сергій Гасанов, працівники ветеринарної міліції з Полтави. Після дослідження місця знахідки вони розпочали пошук того, хто вивіз кістки та викинув у Новосанжарському районі.
— Одна з версій, що це міг бути хтось із колишніх клієнтів нашого Новосанжарського ветсанзаводу, — пояснює Анатолій Титаренко, — ми передали своїм колегам із ветеринарної міліції дані про підприємства, які привозили кістки на переробку у 2010-му році. У 2011-му наказом Мінагрополітики роботу заводу зупинено шляхом ліквідації. Тому вже рік туди ніхто нічого не возить. Але може все ж таки хтось із старих клієнтів планував вивезти туди, а потім викинув на півдорозі? Тоді послугами заводу користувалися три підприємства із Полтави та одне — із Полтавського району. Усі їх перевірять працівники ветеринарної міліції.
Аби остаточно переконатися, що ці кістки прямували не в наш район на переробку, ми з’їздили до ветсанзаводу, розташованого неподалік Зачепилівки. Підприємство зустріло нас порожніми очима розбитих вікон, зачиненими воротами та зграєю собак, які активно гавкали з-за паркану. Потім на скутері приїхав чоловік, який представився охоронцем. Він підтвердив інформацію про те, що завод давно не працює. Та це можна було і не уточнювати — зарослий травою в’їзд на територію був красномовнішим за будь-які слова.
Отже, кістки хтось віз не до зачепилівського заводу, а з конкретною метою — викинути десь у непримітному місці. В управлінні ветеринарної медицини більше схиляються до думки, що вивіз кісток — справа рук когось із полтавчан. Адже більше завезти такі відходи з бойні просто нізвідки. У Новосанжарському районі м’ясними продуктами займається лише підприємець Сергій Булочніков, але у нього, за інформацією ветеринарів, надто малі об’єми, та й виробництво практично безвідходне. У Кобеляках працює ПП «Кобеляки-Сяйво», але і його об’єми навряд чи дозволили б протягом двох тижнів вивезти у посадки 7-8 тонн кісткових відходів.
— Могли завезти і з Полтави, — припускає Анатолій Титаренко, — у Хорол їм далеко везти. А тут трасою проїхав, звернув у найближчу посадку і викинув. Та я гадаю, що їх швидко вирахують. Кожне підприємство має повідомляти, куди вони дівають відходи. Якщо скажуть, що вивозили у Хорол, це легко буде перевірити по документації. Поки що будемо сподіватися, що нових випадків завезення відходів не буде.
У Новосанжарському райвідділі міліції нам повідомили, що до них надійшло кілька заяв стосовно знахідки у Лелюхівці — від сільського голови Віталія Роя та райдержадміністрації. Поки що ніякої інформації про правопорушників, які викинули кістки у новосанажрських лісосмугах, у міліціонерів немає.
