Це доводить житель Великого Кобелячка Юрій Черненко. За його словами, для цього не потрібно багато грошей. Головне — мати руки і бажання.
Якщо проїжджати вулицею Великого Кобелячка, не звернути увагу на будинок Черненків просто неможливо. Надто вирізняється він з-поміж інших. Точніше, не сам будинок, а подвір’я, на якому чого тільки немає. Першим кидається в очі невеликий дерев’яний вітряк. Від вітру його крила повільно обертаються. З обох боків доріжки, яка веде до хати — два яскраві квітники, обгороджені плетеним тином. На тому тинові висять горлом донизу різної форми глечики. Біля самого будинку — кілька декоративних фонтанчиків, які створюють затишок та дарують прохолоду у спекотний день.
Доки ми побіжно оглядаємо цей незвичайний двір, до нас виходить його господар — Юрій Черненко. Чоловік з радістю погоджується влаштувати нам екскурсію подвір’ям і розповісти про усі його незвичайні складові. За фонтанчиками на широкому майданчику стоїть величезний басейн. Поруч — дерев’яні двері до якогось приміщення.
— Тут у нас сауна, — пояснює господар, — робив її сам разом із синами. У ній можна нагнати температуру до 100°. Можна і до 200°, але хто при такій висидить? Влітку вибігаєш — і стрибаєш у басейн. А взимку замість басейну нагортаємо велику купу снігу. У сауні гарно дихати евкаліптовим маслом. Три крапельки на відро, подихав — і кращого не треба.
Пан Юрій розповідає, що і він сам, і його дружина родом із сусідніх з Великим Кобелячком Сулимів. Після того, як повернувся з армії, він одружився і оселився у цьому будинку. Відтоді щороку намагається придумати щось нове, щоб зробити власне подвір’я ще кращим.
— Скільки живу — стільки й облаштовую, — посміхається Юрій Черненко, — щось десь побачу або якась ідея у голову прийде, то беру і роблю. Сини мені теж в усьому допомагають.
Так одного дня у дворі Черненків з’явився невеликий вітряк. Крила його збалансовані так, що він починає обертатися від найменшого подуву вітру. Неподалік від вітряка незабаром з’явився і будиночок Баби Яги — гарненька дерев’яна хатинка із маленькими дверима та віконечками. У ній дуже люблять гратися дітлахи, коли до Черненків приїздять діти або родичі. Біля будиночку стоїть сама Баба Яга. Щоправда, не справжня.
— Бабу Ягу ми купили у Кобеляках. А ще гномика, який стоїть біля вітряка, — пояснює Юрій Черненко, — глечики на тину син познаходив та позвозив.
Біля бабиної хати стоять дерев’яні старовинні ночви. Неподалік розташований колодязь із «журавлем». Як зізнається сам господар, води набрати тут не можна, тому що це — всього лиш дерев’яний зруб, який виконує суто декоративну функцію. Біля нього лежить дерев’яне колесо від воза.
Навколо усього цього — величезні квітники із чорнобривцями, айстрами, трояндами і соняшниками. У такому дворі приємно і жити, і працювати. Тому сам господар ні за що б не проміняв свій будинок у Великому Кобелячку на комфортну, але відгороджену від світу квартиру десь у Нових Санжарах чи Полтаві.
— Мені добре тут. І насправді, щоб жити серед краси — не потрібно багато грошей. Головне — мати руки і бажання.
