На виступі артистів з обласної філармонії глядачі сміялись і плакали.
На 19:00 запланований початок концерту з ліричною назвою «Майстри мистецтв — трудівникам села». До клубу у центрі Лелюхівки стікаються глядачі. Окрім місцевих жителів приходять мешканці Нових Санжар та приїздять жителі Кунцевого. На вході до клубу їх зустрічає старий добрий знайомий — намет «Партії регіонів». Хоча, зрештою, агітувати біля лелюхівського клубу ніхто не забороняє, тому претензій до організаторів — нуль. Єдине, що дивує, чому у місці такого масового скупчення людей не встановлюють своїх агітаційних наметів представники «Батьківщини», «Удару» чи «Комуністичної партії»? Невже їх не приваблює електорат, який складається з трудівників села?
Отримавши агітаційну продукцію у наметі та помилувавшись на величні яскраво-сині прапори «Партії регіонів», які прикрашають вхід, глядачі заходять до зали. Першим їх зустрічає портрет Тараса Шевченка. Цікаво, якби Тарас Григорович жив у наші часи, він би також перейшов до Королевської?
У залі чомусь лишаються порожні місця. Не дивлячись на те, що, окрім самих трудівників села, концерт відвідують багато працівників райдержадміністрації, районної ради, відділу культури. Напевно, більшість трудівників у цей час займаються тим, що звикли робити найбільше — працюють.
На заднику сцени розміщена стилізована карта України з написом «Моя батьківщина». Артистів поки що немає. Натомість до мікрофона підіймається голова районної ради Володимир Левицький. Він говорить про важливу роботу тих, хто працює на землі, про те, що цим людям просто необхідно дарувати такі концерти, які цими днями влаштовує для них обласна філармонія. Не забуває Володимир Іванович відзначити і високий відсоток виплати за паї, якого вже досягли у Новосанжарському районі.
— Тоді, коли зараз по Україні говорять про 400 гривень за один гектар, у нашому районі ми вже дійшли до цифри у 900 гривень. І це показник розвитку та руху у правильному напрямку, — підкреслює голова районної ради.
Після цього на сцені з’являються музиканти ансамблю «Чураївна», які упродовж десяти хвилин награють добре відомі українцю мелодії — від державного гімну до «Вареничків». Першою виходить на сцену солістка народна артистка України Наталія Хоменко. Вона кількома піснями розворушує публіку. І тоді, коли співає пісню про маму, зал вже емоційно живе тими словами, які йдуть зі сцени. Одна жіночка, яка сидить у першому ряду і тримає у руках синенький прапірець «Партії регіонів», на другому куплеті пісні починає витирати сльози. Інші глядачі просто сидять замислившись. Напевно, кожен у цю мить згадує свою матір.
Кожного артиста зал зустрічає і проводжає бурхливими оплесками. Іноді навіть оваціями.
— Це вже й забагато для мене, — скромно посміхається Наталя Хоменко.
І поступається місцем на сцені іншому вокалісту філармонії Ігорю Годині. Той виконує пісні потужним і приємним голосом. Глядачі слухають затамувавши подих, а після закінчення його виступу нагороджують співака найкращими компліментами:
— Співає, як Дмитро Гнатюк! — переконано говорить бабуся із третього ряду.
Свою частину вдячних оплесків отримує ще одна солістка — Лідія Кретова. Хоча найбільше вражає глядачів усе ж таки Наталія Хоменко. На початку однієї зі своїх пісень вона бере високу ноту і тримає її, здається, секунд десять. Глядачі спочатку вражено мовчать і слухають, а потім вибухають оплесками і криками «Браво!».
Після своїх співучих колег на сцену виходить майстер художнього слова Наталія Іванченко, яка упродовж усього концерту виконує роль конферансьє. Вона за кілька хвилин змушує майже увесь зал сміятися з її мініатюри про «Свекрутещу» — жінку, яка має і сина, і доньку. Майже усі в залі мають невісток і зятів, або тих та інших, тому тема мініатюри кожному видається близькою і зрозумілою.
У іншій своїй мініатюрі Наталія Іванченко читає оповідання Остапа Вишні про Сорочинський ярмарок і видає такий швидкісний речитатив, що їй позаздрив би не один знаний репер.
Концерт, який триває півтори години, закінчується на превеликий жаль більшості глядачів. Усі артисти виходять на сцену і зал дякує їм оплесками та вдячними вигуками. На сцену підіймається заступник голови райдержадміністрації Іван Солодовник і виголошує вдячну промову:
— Колись древні так сформулювали потреби людини — хліба і видовищ. Питання хліба, пиріжків, галушок ми вирішили. А ось про видовища іноді забуваємо. Спасибі вам від імені усіх присутніх у залі за те, що сьогодні подарували нам справжнє видовище.
До вдячних слів приєднується і Лелюхівський сільський голова Віталій Рой. Він дякує артистам за чудову музику, за красивий спів.
— А «Свекрутещі» хочу подарувати від нас оцей букет троянд! — завершує свій виступ Віталій Дмитрович.
— Я у житті не така страшна! — вдячно сміється Наталія Іванченко.
Концерт закінчений. Глядачі розходяться, артисти вирушають до Полтави. Одним завтра знову вирощувати хліб, другим — репетирувати видовища.
