Минулого тижня на кількох майданчиках новосанжарського стадіону учениці кільканадцяти шкіл району показували, як вони вміють грати у нібито суто хлопчачу гру.
Після перегляду кількох поєдинків можна було дійти висновку: грати дівчата таки вміють. Просто роблять це своєрідно. Так, вони часто розмахують руками і грають ними у м’яч, після чого у бік їхньої команди призначають штрафні. Так, вони іноді голосно пищать, б’ючи по м’ячу. І не завжди по ньому влучають. Але вони все ж таки вміють грати, нехай і у свій — дівчачий — футбол. Вони також уміють грати у пас. Можливо, не так швидко і технічно, як хлопці, але вміють. І по воротах б’ють якщо і слабше, то не набагато.
Так, новосанжарка Настя Харченко кілька разів вражала ворота суперниць відмінними дальніми ударами, після яких воротарю лишалося тільки сумно проводжати очима м’яч. Щоправда, навіть яскрава гра Насті не дозволила її команді у півфіналі обіграти команду Малокобелячківської школи. Підопічні Олега Варича були сильнішими за представниць Новосанжарського НВК і обіграли їх з рахунком 2:0.
У цей час на іншому майданчику футболістки зі Стовбиної Долини грали за право зайняти друге — поки що вакантне — місце у фіналі. Кількома хвилинами раніше стовбинодолинські дівчата обіграли у чвертьфіналі команду Нехворощі, перегравши її у серії пенальті. Тепер їх суперницями у півфіналі були футболістки з Полузір’я, які цього року демонстрували ефектну і, головне, ефективну гру. Вони спочатку змарнували кілька відмінних моментів. А потім один за одним забили до воріт суперниць три голи. І вийшли до фіналу, де на них уже чекала команда Малого Кобелячка.
Хоча на фінальний поєдинок обидві команди ретельно налаштовувалися, проте стартовий відрізок малокобелячківські дівчата провалили. За дві хвилини вони пропустили до своїх воріт два голи. І, здавалося б, поставили крапку на своїх претензіях на перемогу. Проте вже за рахунку 2:0 учитель фізкультури Малокобелячківської школи Олег Варич узяв тайм-аут і попрохав дівчат нарешті заграти у той футбол, який вони вміють демонструвати. Це допомогло. Дівчата з Малого заграли швидше та гостріше. І спочатку відіграли один м’яч, а потім у середині другого тайму зрівняли рахунок — 2:2.
— Оце фінал так фінал! Як на чемпіонаті міра! — вражено похитав головою хтось із гурту уболівальників.
За кілька хвилин воротар із Полузір’я дивом відбила удар суперниці головою. Пропусти вона гол — і дівчата з Малого Кобелячка могли б вирвати вольову перемогу. А так долю переможця вирішили 6-метрові післяматчові удари. Краще їх пробили дівчата з Полузір’я, які перемогли у серії з рахунком 2:1.
— Ви вже зрозуміли, що перемогли?!! — тепер уже міг привітати своїх вихованок фізкультурник Полузірського НВК Василь Терновий. Дівчата його, напевно, не чули, тому що у цей час уже обіймалися та весело стрибали у центрі поля, святкуючи перемогу.
— А нам перед виїздом наша директор школи ще й сказала: «Щось ви усе їздите і не перемагаєте. Якщо програєте, то краще не вертайтеся!», — весело розповів тренер переможниць. До Полузірської школи йому та його вихованкам повертатися було не соромно — вони того дня були кращими.
Перед тим, як команди-призери роз’їхалися по своїх навчальних закладах, Леонід Береза вручив їм грамоти відділу освіти. Футболістки Новосанжарського НВК стали третіми, дівчата з Малокобелячківської школи — другими, а команда Полузірського НВК — чемпіонками. Крім цього, організатори вручили грамоти кращим гравцям турніру. Ними стали Анастасія Харченко із Новосанжарського НВК, Анастасія Черепеніна та Ірина Степаненко із Малокобелячківської школи та Яна Тернова і Крістіна Коба з Полузірського НВК.
