Вичитав у одній газеті, що у Австралії кенгуру вдвічі більше, ніж людей. Стало по-хорошому заздрісно. Яка ж, напевно, у них хороша країна, якщо таке у них чудове співвідношення. Це значить, що виходить, приміром, пересічний житель Сіднейщини на вулицю, а там — два кенгуру. Їде він у машині вдвох із жінкою, дивиться у вікно, а поряд четверо кенгуру стрибають. Красиво, правда ж?
Щоправда, я не знаю, що з тими кенгуру у Австралії роблять: доять, ріжуть на м'ясо чи просто тримають, як ми собак? Як би там не було, а живуть австралійці набагато краще, ніж українці. Може, справа якраз у їхніх кенгуру? Інакше як пояснити їх величезний ВВП на душу населення — більше 20 тисяч доларів?
А у нас в Україні з кенгуру якось не склалося. Усе інше, начебто, є: плодюча земля, вигідне географічне розташування, помірний клімат, працьовиті люди. А ВВП на душу населення у нас чомусь всього 6700 доларів чи близько того. Та й то, кому у нашій країні тепло з того ВВП? Коли реальна заробітна платня все рівно — 1-2 тисячі гривень на місяць.
А хочеться, щоб і у нас було так, як у Австралії. Не в сенсі щодня бачити по два кенгуру, а в сенсі заробляти побільше і жити достойніше. Хоча ідея з кенгуру теж видається мені непоганою. Що, як запропонувати уряду завезти із Австралії пару тисяч сумчастих стрибунів? Їжу вони собі знайдуть, розмножитися зуміють. І, дивись, через якийсь десяток років і ми досягнемо такого співвідношення, як у Австралії. Щоб на одного українця по два кенгуру. Може, тоді ми і заживемо так, як вони? Чим не лозунги: «Повернемо кенгуру народу!», або «Від корови — до кенгуру!», або «Кенгуру, вперед!». Як на мене, супер. За кілька років ми обігнали б Європу і Америку по виробництву кенгурячого м’яса та молока. І стали б нарешті світовими лідерами.
Можна, звичайно, піти іншим шляхом і кенгуру не завозити. А збільшити, приміром, поголів’я корів, яких в Україні лишилося близько чотирьох мільйонів. Тобто, одна — на десятьох українців. Якби довести кількість наших корів до австралійського співвідношення кенгуру/люди, тоді б обов’язково стався б економічний прорив. «На кожного українця — по дві корови!». Класний лозунг, хоч і нагадує трохи про часи Мао Цзедуна. Одну корову можна було б доїти суто для себе, а молоко другої відправляти на експорт.
А ще б краще було б схрестити наших корів з їхніми кенгуру. Уявляєте, які перспективи? Телят носить у сумці, легко стрибає по луках і дає поживне і корисне молоко! Ми потім цих мутантів продавали б австралійцям і мали б з того мільярдні прибутки. Може, тоді підняли б ВВП до 20 тисяч доларів. І зажили б, як у Австралії…
