Люди вже досить давно гадають, чи є інопланетяни і коли вони з’являться на землі. Думаю, що вони вже серед нас. Вони ходять по вулицях і навіть працюють у школах.
Такі роздуми навіяв мені початок навчального року. Працюю не в одній школі і не в одному районі. І якось так починається новий навчальний рік, що кого не запитай — нікому не хочеться працювати. Не те, щоб не хотілось працювати, а працювати так, як раніше (маю на увазі старші покоління), щоб перед першим вересня вже тягнуло щось до школи, хотілось поскоріше побачити дітей, побачити, як вони повиростали, порозумнішали і т. д. і т. п.
Дітям, за невеликим винятком, також не дуже хочеться до школи, побачити свого улюбленого вчителя (вчительку), поговорити з ним. А може, є нові вчителі? Нема зараз такого в дітвори. Що ж трапилось? Чому вчитель не така вже важлива людина для дітей, батьків? Та і зустрічей в школах поменшало, особливо останніх років. Ті, що закінчили школу років 20-40 тому, зустрічаються, а молодші — дуже мало. Не тягне їх до школи, до однокласників. Можливо, так не скрізь, може, є десь винятки.
Якщо придивитись уважніше, то ніхто ніде вже не згадує про педагогів-новаторів (пам’ятаєте, як це було: по центральному телебаченню — зустрічі з Амонішвілі, Щитініним, Волковим і т. д.).
Виходить, що сіяти розумне, добре і вічне зараз не потрібно. Воно не потрібне в першу чергу дітям, бо в них уже «засіяли» інші «вчителі» інші цінності — «бабло» будь-якою ціною і як можна більше. Не потрібне те розумне і батькам, тому що будь-яке зауваження вчителя по тому-таки розумному, доброму і вічному в більшості випадків сприймається батьками як приниження честі і гідності всієї сім’ї. Не потрібне воно і владі, яка лише декларує ці принципи та вимагає їх з учителів, але не робить елементарних кроків, щоб все було як потрібно. Учитель зараз — як якесь інородне тіло, як бар’єр, який заважає дітям у досягненні спільної з батьками мети. Він просто плутається під ногами, а вчителів зараз вистачає і в Інтернеті, і в телевізорі, і в інших «навчальних закладах»: кафе, забігайлівках, дискотеках, ігрових автоматах і т. п. Зараз усі розумні і всі все знають і вміють — один учитель не знає і не вміє. Тут також є винятки, бо вже є вчителі, які вловили суть справи і «грають» з батьками і дітьми на рівних. Хочеш мати хороші знання і оцінку — іди на додаткові заняття (звичайно, за «бабки»). Думаю, що такому вчителеві точно не терпиться, щоб скоріше було перше вересня. Сьогодні в цьому вже нема нічого поганого, бо це така вимога часу.
А от вчителям, які вимог часу не уловлюють, лишається лише розумне, добре і вічне. От тому і не хочеться їм іти до школи, тому поганий настрій та, очевидно, погане і самопочуття.
Останнім часом досить сильно дискутується актуальна тема: чи буде кінець світу? Напевне, його не буде, але він може настати тоді, коли в наших головах не стане світла, саме того, що називають розумним, добрим і вічним. Тому і пишу ці рядки на підтримку вчителів, бо як би там не було, щоб там не траплялось в суспільстві, яка б не приходила влада — вічне завжди буде актуальним і єдиним. Його носієм сьогодні залишається і буде залишатись учитель. Вірте в свої сили, свою велику місію, що б там хто не говорив. І як би вам важко і складно не було, робіть свою справу так, як робили її з покоління в покоління наші вчителі.
