«Стандарт» — другий. Але знизу

Новосанжарська команда у черговому турі обласної першості вдома зіграла внічию із ФК «Лохвиця». І після цього туру стало зрозумілим, що з передостаннього місця наша команда вже не підніметься.
Від матчу з лохвичанами новосанжарські уболівальники навряд чи очікували якогось дива у виконанні своєї команди. «Стандарт» знову видав тривалу програшну серію і вже надійно закріпився внизу турнірної таблиці. А «Лохвиця» до цього туру посідала в ній третє місце. І, напевно, мала бажання взяти на полі аутсайдера повноцінні три очки. Перед «Стандартом» задачі стояли куди простіші. По-перше, знову не програти у рідних стінах; по-друге, показати глядачам хоч який-небудь зв’язний і обдуманий футбол.

Виконувати цю установку на поле вийшов наступний склад команди: Євген Довгаль — Андрій Томілін, Станіслав Мокрий, Олег Міщенко, Павло Красноплахтич — Сергій Соломашенко, Олександр Кириленко, Владислав Мокляк, Максим Калюжний, Владислав Олійник — Віталій Баранович.

Уже за старою (і не доброю) традицією ініціативу з початку гри захопили гості. І на першій же хвилині їх форвард завдав удару по воротах «Стандарту» метрів з тридцяти.

— Ого, оце б’ють! — здивувались деякі літні уболівальники новосанжарської команди.

За кілька хвилин гравці «Лохвиці» знову завершили свою атаку ударом з далекої відстані. Як з’ясувалося трохи згодом, такою була тактика команди. При найменшій нагоді лохвицькі гравці били по воротах з відстані у 20-30 метрів. Більшість ударів навіть не потрапляли у створ, але у напрузі захист нашої команди тримали.

Футболісти «Стандарту» довго і безуспішно намагалися налагодити контроль над м’ячем у центрі поля. А якщо й атакували, то робили це переважно правим краєм, де активно відкривався Сергій Соломашенко. Саме він у першому таймі ніс найбільшу загрозу воротам суперників. Спочатку його небезпечний простріл ледь не призвів до взяття воріт, але захист «Лохвиці» зумів відбитися. Потім Сергій втратив можливість пробити зльоту, а удар другим дотиком заблокували. І, нарешті, на 35-ій хвилині гри наш півзахисник зумів відкрити рахунок у матчі. Після невдалої атаки «Лохвиці» хтось із нашого захисту перехопив м’яча і запустив його на ривок Сергію Соломашенку. Той, здавалося, програв захисникові у швидкості. І суперник майже відтіснив нашого футболіста від м’яча. Але у останній момент Сергій зумів пробити з-під захисника і цим заскочив воротаря зненацька. М’яч пішов голкіперу під опорну ногу — 1:0.

Пропущений м’яч гравці «Лохвиці» сприйняли надзвичайно емоційно. Раз по раз футболісти почали дорікати партнерам за неточні паси і недостатню віддачу на полі. Робили це лохвицькі гравці іноді з використанням ненормативної лексики. Але суддя на це до пори до часу уваги не звертав. Утім, футболісти «Лохвиці» не лише матюкались один на одного, але і спробували зрівняти рахунок. Спочатку вони не завершили ударом перспективну атаку три у два. А потім на 44-ій хвилині лише диво врятувало «Стандарт». Дивом цим стала ліва стійка воріт, які захищав Євген Довгаль. Саме у неї влучив м’яч після удару «чотирнадцятки» гостей метрів з 16-ти. Пронесло. З мінімальною перевагою «Стандарту» команди і пішли на перерву.

Під час п’ятнадцятихвилинної паузи уболівальники обмінювалися думками стосовно гри. Зокрема, один із давніх шанувальників футболу висловив своє припущення з приводу того, чому гравці з Лохвиці такі емоційно неврівноважені.

— Вони їхали у гості до аутсайдера, щоб легко його перемогти і взяти три очки. А тут перші пропустили, програють, ще й гра не клеїться.

Утім, не особливо клеїлася гра того дня і у футболістів «Стандарту». Кожен третій-четвертий пас або перехоплювався, або ішов у ноги супернику. Тому контролем м’яча наша команда похвалитися не могла. Гравці «Лохвиці» теж довго не тримали м’яч і при першій нагоді довгими пасами запускали у забіг своїх крайків. Не раз після таких передач страхувати своїх захисників доводилося Євгенові Довгалю. Одного разу при такому виході він не зміг вибити м’яч, але його підстрахував Олег Міщенко.

«Стандарт» великої кількості моментів не мав. Але подвоїти рахунок міг. Найкращі шанси були у єдиного форварда команди — Віталія Барановича. Спочатку він добре пробив головою після навісу з флангу, але захисник виніс м’яча з лінії воріт. А потім наш форвард пішов на дриблінг, обійшов двох захисників, але завдати останнього удару не встиг — у нього вибили м’яч. Міг забити зі штрафного Владислав Мокляк, але його удар голкіпер гостей відбив у нижньому куті воріт.

Не забивши у чужі, футболісти «Стандарту» отримали гол у свої ворота. Атака «Лохвиці», яка розвивалася віялом — справа наліво, завершилася пасом на дальню стійку і ударом з лінії воротарського майданчика — 1:1.

— Команди по грі рівні. І рахунок теж тепер рівний, — констатував один із уболівальників.

Кінець гри видався напруженим. І у футболістів гостей знову здали нерви. Спочатку за чергову порцію ненормативної лексики отримав другу «жовту» один гравець команди гостей. За кілька хвилин його партнер після свистка судді вдарив у обличчя нашого футболіста Євгена Несторенка, який незадовго до цього вийшов на заміну. Суддя показав гравцю «Лохвиці» пряму «червону». На табло ішла 43-тя хвилина гри. Оскільки суддя додав іще п’ять, то цілих вісім хвилин наша команда грала із перевагою у два гравці. Але скористатися нею не змогла. Після фінального свистка новосанжарці записали до свого активу одне набране очко. До завершення першості лишається всього два матчі, але вже зараз можна констатувати: вище передостаннього місця «Стандарт» не підніметься. І хто зараз згадає, що після чотирьох турів наша команда була лідером?

Турнірна таблиця

першості Полтавщини сезону 2012 року

Перша ліга