…Він підвівся зі свого стільця, підійшов до Петра і різко вдарив рукою в обличчя. Доки господар приходив у себе, вирвав з кишені жмут грошей і вибіг з кімнати…
Ранок був важким. У Сашка і Сергія нестерпно боліли голови. Вчорашня гулянка вдалася на славу. Але тепер треба було похмелитися. І то — дуже швидко. Але де ж ти похмелишся, як грошей нема?
— Давай підем до Петрухи! — запропонував старший із товаришів — Сашко. Петро був їхнім не те, щоб другом, але знайомим, з яким можна було і випити, і «за життя» поговорити.
На щастя друзів, Петро був вдома. І в нього була «чвертка». Господар швидко зібрав на стіл нехитру «закусь». Розлили по стопках прозору міцну рідину. Цокнулися, перехилили, закусили. Одразу стало легше. Горілка пішла кудись униз і розлилася теплом по тілу. Швидко налили по другій. Добавили. Стало ще краще. Але «чвертка» катастрофічно швидко порожніла. Треба було щось робити. Якщо точніше, треба було слати «гінця». Йти зголосився Сергій. Петро витяг з кишені сорочки стос купюр і відрахував йому 40 гривень.
— Купиш іще «чвертку»! Ну і там щось… того… загризти! Тіки недовго!
Сергій кивнув на знак згоди, узяв гроші і подався до магазину. Пройшли десять хвилин, двадцять, півгодини. Але «гонець» не повертався.
— Ну, паскуда, вернеться — морду наб’ю! — пообіцяв Сашко. Він і не підозрював, що у цей час Сергій уже веселився в іншій компанії. Він дійсно купив горілки і закуски у магазині, але повертатися до двох товаришів по пляшці не захотів. Знайшов інших.
Петро і Сашко довго і безуспішно чекали свого третього товариша. Викурили не по одній цигарці і згадали чимало нелітературних виразів. Може, на тому б і розійшлися. Якби у голову Сашкові не прийшла така собі ідея: «Він же не всі гроші Серьозі віддав. Там у нього ціла пачка була. А що, як…» План дій народився у голові чоловіка майже блискавично. Він підвівся зі свого стільця, підійшов до Петра і різко вдарив рукою в обличчя.
— Ти що, Саня? — здавленим голосом запитав той, намагаючись підвестися зі свого стільця. Доки господар приходив у себе, гість схопився за кишеню його сорочки, вирвав її «із м’ясом» разом із жмутом грошей і вибіг з кімнати. Доки Петро оговтався, другого з його гостей і слід прохолов. Цей також зник із його грошима, тільки цього разу сума виявилася значно більшою: Олександр відібрав у господаря 380 гривень.
Петро одразу подзвонив до міліції. І за хвилину вже розповідав черговому про свої нещастя. За деякий час правоохоронці вже були в нього вдома і брали пояснення. Отримавши потрібну їм інформацію, міліціонери вирушили шукати Олександра. Той встиг досить бурхливо провести свій час на відібрані гроші. Накупив горілки і влаштував справжнє свято для себе і тих, хто хотів до нього приєднатися. Щедро пригощав нових колег по пляшці. І навіть не встиг здивуватися, коли його затримали працівники міліції. Тверезіти довелося вже у міліції. Там же пояснювати мотиви своїх дій. На цей час вирішується питання про порушення відносно підозрюваного кримінальної справи за ч. 2 ст. 186 КК України «Грабіж». За любов до чужих грошей чоловікові загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на термін від 4 до 6 років.
