6-го жовтня школа у селі Кунцеве відзначила 100-річний ювілей. Привітати її із цим святом прийшли близько сотні чоловік — колишні учні, вчителі та директори цього навчального закладу.
Близько 13:00 невелике приміщення школи заповнюється молодими і вже літніми людьми. Деякі з них, зустрівшись у гурті, радісно скрикують і кидаються одне одному в обійми.
— Ти що, мене не впізнала?
— Оля?! Впізнала, звичайно! Ти ж не змінилася!
Двоє літніх жінок міцно обіймаються. І кожна з них напевно згадує цю ж школу кілька десятиліть тому. Тоді вони були ученицями і навчались у цих стінах. Деякі відтоді не зустрічались…
На вході до школи зустрічаємо голову профспілки працівників освіти Валентину Кульчинську. Як дізнаємося, її привів на свято не робочий обов’язок.
— Я тут у 55-му пішла у перший клас! — пригадує, посміхаючись, Валентина Тихонівна, — тут багато що змінилося всередині, але будівля школи лишилася такою ж. Навіть вікна, здається, ті ж самі.
Згадуючи шкільні роки, Валентина Кульчинська розповідає веселу історію про те, як її ледь не позбавили піонерського галстука.
— Мене тільки прийняли у піонери, а через три дні був Великдень. І я з бабусею пішла до церкви. А у понеділок мене викликала до себе тодішня директор школи Галина Луківна Голік і каже: «Ти у церкві у неділю була? А піонери ж до церкви не ходять! Прийдеться знімати галстук». А я не розгубилася і кажу: «Так, я у церкві була, але меду не їла!» «Ну якщо не їла — тоді носи!»
Галина Луківна також прийшла на свято, не дивлячись на вже досить поважний вік. Вона була директором школи з 1955-го по 1962-ий, отримала почесне звання «Відмінник народної освіти». Жінка сидить на стільчику і радісно вітається зі своїми учнями, які по черзі підходять до неї, щоб подякувати за роки навчання.
Ось проходить один із таких учнів — випускник 1955-го року Василь Коркішко. Він — особлива людина на цьому святі. Адже у холі школи влаштували виставку картин цього талановитого художника. Багато ідей для своїх робіт він знаходить у краєвидах Кунцевого. І саме панорамну картину села Василь Ілліч дарує рідній школи на ювілей.
Біля школи на лавці сидить ще одна літня жінка в оточенні гурту молодших.
— Це — наша мама! — пояснює одна з випускниць школи і обіймає сиву жінку. «Мамою» вони називають Ніну Тимофіївну Ганжу, яка була їх першою вчителькою у далеких 60-х роках.
— Я тут все життя провела, у цій школі, — гордо говорить Ніна Тимофіївна. — У мене всього один запис у трудовій книжці — «Кунцівська школа»!
Можливо, саме вона була першою вчителькою і для Михайла Іщенка, який приходить на свято у військовій формі та з нагородами на грудях. Закінчивши школу у 1964-му, чоловік обрав собі військову стежку. Збройним силам Радянського Союзу, а потім України віддав 25 років. Служив у Чехії, більше року перебував у Афганістані, має за це медаль «За отличие в воинской службе». Разом зі своїми однокласниками Михайло Васильович пригадує, яким було колись подвір’я школи.
— Пам’ятаєш, тут колись був сарай із вугіллям і дровами?! А там тримали кролів і качок!
— Ага, а отут чоботи мили, як приходили у школу!
Обмін спогадами зупиняє сільський голова Анатолій Підтоптаний, який запрошує всіх випускників до сільського клубу, де має пройти урочиста частина свята. Ідуть туди не всі — частина залишається у школі. Але більшість — хто пішки, хто машинами — вирушають до клубу.
Там усіх, хто займає місця у залі, вітає нинішній директор школи Тетяна Ганжа. Вона говорить про те, що цього дня бачить багато радісних іскорок в очах колишніх випускників та працівників школи.
— Вам є що пригадати! І є чим пишатися! — говорить Тетяна Василівна. А наприкінці свого виступу дякує представникам влади і спонсорам. Головний серед яких — директор місцевого агроформування «Перше травня» Михайло Носенко.
Далі усіх вітають зі святом представники влади. Першим це робить голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс. Він відзначає, що Кунцівська школа зуміла пережити перелом двох тисячоліть. І зичить місцевій громаді, щоб навчальний заклад зберігся у селі й до третього тисячоліття.
— Для того, щоб було робоче місце для вчителя, потрібні діти, — констатує Сергій Миколайович. — Будуть діти — буде і школа. А щоб учителеві хотілося до неї йти, потрібна гідна заробітна плата. Днями прем’єр-міністр Микола Азаров в одному з інтерв’ю сказав, що наступного року середня зарплата учителя сягатиме 3500 гривень!
Голова районної ради Володимир Левицький також вітає усіх — і педагогів, і колишніх випускників — зі святом. І звертається до вчителів Кунцівської школи, закликаючи їх брати активнішу участь у місцевому самоврядуванні.
— Зараз не так багато освітян у районній раді. Тому на наступних виборах хтось із вас може зайняти місце серед депутатів і разом вирішувати проблеми району! — пропонує Володимир Іванович.
Після вітальних виступів керівники вручають грамоти і подарунки. Почесною грамотою райдержадміністрації нагороджують колишнього директора школи Миколу Дашка, а грамотою районної ради — вчителя трудового навчання Олександра Паламаря. Наостанок голови вручають Тетяні Ганжі новий проектор, кошти на який виділило місцеве господарство «Перше травня». Начальник відділу освіти Юрій Зінченко приєднується до привітань і відзначає грамотою сторожа загальноосвітнього закладу Сергія Банченка.
Далі на гостей очікує концерт, організований учнями та викладачами школи. У перерві між номерами Анатолій Підтоптаний на правах господаря вручає педагогам Почесні грамоти сільської ради, а директору школи дарує стилізований різьблений герб.
